|
Демченко Яків Григорович
Яків Григорович Демченко (нар. 8 жовтня 1842 — 1 лютого 1912) — російський та український громадський діяч, публіцист. ЖиттєписНародився у селі Деньги Золотоніського повіту Полтавської губернії у дворянській родині теоретика права Григорія Демченка, вищу освіту здобув на юридичному факультеті Київського університету. Працював у юридичній сфері усе життя, після відставки жив у родовому маєтку на Херсонщині[2] Відомість набув зі своїми численними публіцистичними роботами, де виступив як активний консерватор, прихильник ідеологічних засад, близьких до чорносотенства, хоча не належав до жодної з чорносотенних організацій. Водночас, на відміну від інших діячів правого табору у деяких роботах Демченко з емоційним захистом українофільського руху звинуватив російську владу в небажанні враховувати українську самобутність і намаганні затерти її примусово. «Приводом для звинувачень Шевченка у сепаратизмі було те, що він врозумляв нас не цуратися свого славного походження та прекрасної мови, любити та почитати мати-Вітчизну…»[3]. Водночас Яків Демченко був категоричним противником скасування «смуги осілості», твердячи, що це спричинить економічне закріпачення східнослов'янського, і, передовсім, українського населення євреями[4] . Проєкт «повороту річок»Яків Демченко був першим, хто сформулював ідею меліорації посушливих земель Середньої Азії за допомогою великих рік Сибіру. Він вперше виклав цю ідею у невеличкій доповіді Імператорському географічному товариству, і потім неодноразово повертався до неї, намагаючись переконати в її можливості як наукові кола, так і адміністрацію, і навіть середньоазіатських феодальних володарів (хівинського та бухарського емірів). Ідея не знайшла підтримки[5]. Проте протягом XX століття до неї неодноразово повертались, хоча не згадуючи ім'я Демченка.[6] Син Якова Демченка Всеволод також став громадським діячем правого напрямку[7]. Праці
Примітки
Див. також
|
||||||||||||||||||
