Деметріос Халкоконділ

Деметріос Халкоконділ
Народився	1423[2][3][4] або 1424[1] Афіни[1]
Помер	9 січня 1511 або 1511[1] Мілан, Міланське герцогство[1]
Країна	Східна Римська імперія
Діяльність	письменник, викладач університету
Науковий керівник	Theodoros Gazad[5]
Відомі учні	Лев X, Балтазар Кастільйоне, Анджело Поліціано, Giglio Gregorio Giraldid, Andrea Alciatod і Theophilus Chalcondylasd
Знання мов	латина і середньогрецька
Заклад	Римський університет ла Сапієнца, Падуанський університет і Перудзький університетd
Родичі	Giorgios Chalkokondylesd і Laonikos Chalkokondylesd
Діти	Theophilus Chalcondylasd
Медіафайли у Вікісховищі

Деметріос Халкоконділ (грец. Δημήτριος Χαλκοκονδύλης, трансліт. Dimitrios Chalkokondylisт, також відомий як Деметрікоконділас, Деметріос Халконділас, Халкоконділас, Халкоконділіс або Халконділес; нар. серпень 1423 в Афінах — пом. 9 січня 1511 в Мілані) — грецький гуманіст і професор грекознавства та моральної філософії в Італії. Він був однією з найважливіших постатей поширення грецької науки на західний світ.

Деметріос Халкоконділ викладав грецьку мову більше 40 років, перебуваючи почергово в Падуї, Перуджі, Мілані та Флоренції. Серед його учнів були Янос Ласкаріс, Анджело Поліціано, Томас Лінакре, Лев X, Кастільоне, Джиральді, Стефано Негрі та Джованні Марія Каттанео, а у Флоренції відомий гебраїст Йоганн Ройхлін ; разом із Марсіліо Фічіно, Поліціано та Теодоросом Газесом він зіграв важливу роль у відродженні грецької літератури в західному світі. З 1463 по 1471 рік був професором грецької мови в Падуї, з 1471 по 1491 рік у Флоренції і з 1491 по 1511рік у Мілані; з 1484 року він також був професором моральної філософії у Флоренції.^[6]

1488 року Халкоконділ опублікував перше друковане видання (Editio princeps) Гомера, 1493 року — Ісократа, а 1499 року — Візантійський лексикон Суда. У 1463 році Деметріус Халкоконділ підштовхнув до хрестового походу, щоб звільнити та відвоювати свою рідну Грецію від вторгнення османів. Він був одним із найважливіших грецьких учених на Заході та зробив помітний внесок у літературу італійського Відродження. Він також був останнім із грецьких гуманістів, який викладав грецьку літературу як предмет у великих університетах італійського Відродження (Падуя, Флоренція, Мілан).

Er war ein Vertrauter von Marsilio Ficino, dessen Platon-Übersetzung er durchgesehen hatte, und unterstützte Laurentius Laurentianus bei der Übersetzung der hippokratischen Aphorismen.

• Gerhard Baader: Die Antikerezeption in der Entwicklung der medizinischen Wissenschaft während der Renaissance. In: Rudolf Schmitz, Gundolf Keil (Hrsg.): Humanismus und Medizin. Acta humaniora, Weinheim 1984 (= Deutsche Forschungsgemeinschaft: Mitteilungen der Kommission für Humanismusforschung. Band 11), ISBN 3-527-17011-1, S. 51–66, hier: S. 58–60.
• Stanley Hochman (Hrsg.): McGraw-Hill encyclopedia of world drama. An international reference work in 5 volumes. Band 5: T — Z. Index. MacGraw-Hill, London 1984, ISBN 0-07-079169-4, S. 43.
• Armando Petrucci: Calcondila (Calcocondila, Χαλκονδύλης Χαλκοκανδύλης), Demetrio. In: Alberto M. Ghisalberti (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Band 16: Caccianiga–Caluso. Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 1973.
• Robert Proctor: The Printing of Greek in the Fifteenth-Century (= Illustrated Monographs. 8, ZDB-ID 1005362-1). Bibliographical Society, London 1900, Деметріос Халкоконділ // Internet Archive.
• Walter Rüegg: Chalkondyles. Demetrios. In: Lexikon des Mittelalters. Band 2: Bettlerwesen bis Codex von Valencia. Artemis-Verlag, München u. a. 1983, ISBN 3-7608-8902-6, Sp. 1655.
• Alexios G. Savvides, Benjamin Hendrickx (Hrsg.): Encyclopaedic Prosopographical Lexicon of Byzantine History and Civilization. Band 2: Baanes — Eznik of Kolb. Brepols Publishers, Turnhout 2008, ISBN 978-2-503-52377-4, S. 184.
• Fotis Vassileiou, Barbara Saribalidou: Short Biographical Lexicon of Byzantine Academics Immigrants in Western Europe. Selbstverlag, Athen 2007, ISBN 978-960-93-0275-3.
• Hippolyte Noiret: Huit lettres inédites de Démétrius Ohalcondyle par Hippolyte Noiret, in: Melanges d'archéologie et d histoire 7 (1887) 472—500. (persee.fr)