Даниїл (Чокалюк)

Даниїл
Митрополит Рівненський і Острозький (до 23 січня 2004 — архієпископ; до 21 жовтня 2000 — єпископ)
4 квітня 2000 — 10 грудня 2005
Церква:	УПЦ КП
Попередник:	Серафим (Верзун)
Наступник:	Євсевій (Політило)
Єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії
23 січня 1994 — 4 квітня 2000
Церква:	УПЦ КП
Наступник:	Серафим (Верзун)
Альма-матер:	Московська духовна академія
Діяльність:	диякон, пресвітер, православний священник, православний чернець, викладач університету, Orthodox theologian
Ім'я при народженні:	Богдан Михайлович Чокалюк
Народження:	22 серпня 1958(1958-08-22)  Верхні Станівці, Кіцманський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Смерть:	10 грудня 2005(2005-12-10) (47 років)  Рівне, Україна
Дияконство:	19 серпня 1983
Священство:	28 серпня 1983
Чернецтво:	10 березня 1985
Єп. хіротонія:	23 січня 1994

Даниїл (в миру Чокалю́к Богда́н Миха́йлович; 22 серпня 1958, Верхні Станівці[1] Кіцманського району Чернівецької області — 10 грудня 2005, Рівне) — митрополит, ректор Київської духовної академії (1991–2000), перший намісник відродженого Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (м. Київ), постійний член Священного синоду Української Православної церкви (Київський патріархат), одним з головних учасників переговорного процесу з визнання Української православної церкви Київського патріархату світовою Православною спільнотою.

Біографія

Богда́н Чокалю́к народився та виховувався в сім'ї патріотів своєї Батьківщини. Батько — протоієрей Михайло Чокалюк, активний учасник національно-визвольної боротьби, політичний в'язень воркутинських концтаборів, помер у 2004 році. Мати — Василина Чокалюк (Кушнір) — також відбувала заслання за активну участь у національно-визвольній боротьбі[1].

Після закінчення середньої школи (1975) у селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області Богдан вступив до Одеської духовної семінарії, а в 1979 році — до Московської духовної академії, яку закінчив в 1983 році.

19 серпня 1983 року митрополитом Одеським і Херсонським Сергієм рукопокладений у сан диякона (целібат), а 28 серпня того ж року — на священника і призначається викладачем та помічником інспектора Одеської духовної семінарії.

10 березня 1985 року був пострижений у ченці в Одеському Свято-Успенському чоловічому монастирі з іменем Даниїл.

З 1987 до 1990 року навчався в Греції, в аспірантурі Богословського факультету Салонікського університету.

У липні 1990 року призначений секретарем Правління Київської духовної семінарії.

3 квітня 1991 року, до свята Пасхи, піднесений митрополитом Київським і всієї України Філаретом у сан ігумена. З нового навчального 1991 року призначений в. о. ректора, а з грудня того ж року ректором Київської духовної семінарії з піднесенням у сан архімандрита. У складних умовах боротьби противників автокефалії Української церкви з її прихильниками, провів перший випуск цього навчального закладу у 1992 році. Починаючи з 1990 року, брав діяльну участь у всіх процесах становлення Української православної церкви Київського патріархату.

Після Всеукраїнського (об'єднавчого) Собору 25–26 червня 1992 року призначений ректором Київської духовної семінарії та Головою Навчального комітету УПЦ Київського патріархату. 3 червня 1993 року призначається намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря міста Києва.

Меморіальна дошка на честь митрополита Даниїла (Чокалюка) на одному з корпусів Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (Київ)

19 жовтня 1993 року призначений ректором Київської духовної академії.

Відповідно до рішення Священного синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату 23 січня 1994 року хіротонізований у сан єпископа, з титулом Вишгородського, за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.

21 лютого 1994 року призначається вікарієм Київської єпархії.

8 жовтня 1999 року йому присвоєно вчене звання доцента.

4 квітня 2000 року Даниїла призначено єпископом Рівненським і Острозьким, керуючим Рівненською єпархією.

З приходом на Рівненську кафедру владика Даниїл реорганізовує Рівненське духовне училище в семінарію, благословив заснування газети «Духовна нива», розбудовує єпархію, відроджує монастирі. За час його архіпастирської опіки на Рівненщині відроджується та утверджується Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких могилах, священноархімандритом якого він був, утворюються та розвиваються Свято-Воскресенський чоловічий монастир на місці повстанських могил в урочищі Гурби, Свято-Миколаївський та Свято-Варваринський жіночі монастирі у м. Дубно.

21 жовтня 2000 року піднесений в сан архієпископа, 23 січня 2004 року, у день десятої річниці його єпископської хіротонії — до сану митрополита.

Митрополит Даниїл був одним з головних учасників переговорного процесу з визнання Української Православної церкви Київського патріархату світовою Православною спільнотою. Він неодноразово зустрічався з Константинопольським патріархом Варфоломієм.

Помер 10 грудня 2005 року о 16 годині 30 хвилин в лікарні м. Рівного на 48 році життя після інсульту[2]. Похований у Рівному на території Свято-Покровського кафедрального собору.

Був удостоєний вищих церковних нагород: Ордена преподобного Сергія Радонезького (1986 р.) та Ордена Святого Архістратига Михаїла (1999 р.).

Примітки

1. Біографія. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
2. Упокоївся митрополит Рівненський Даниїл (оновлено)

Посилання

• Сайт УПЦ(КП) [Архівовано 31 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Пам'яті митрополита Даниїла (Відео) [Архівовано 5 жовтня 2008 у Wayback Machine.]