Дампа Сонам Г'ялцен

Дампа Сонам Г'ялцен
тиб. བླ་མ་དམ་པ་བསོད་ནམས་རྒྱལ་མཚན
Народився1312[1]
Помер1375[1]
Діяльністьісторик, письменник
ВчителіKhampa Lamad[2], Бутон Рінчен Друб[2], Khenchen Shyönnu Gönpod[2], Pang Lotsāwa Lodro Tenpad[2], Lama Dra Tangpad[2], Lama Gyen Bumd[2], Naza Drakpukpa Sonam Peld[2], Palden Sengéd[2], Drinchen Sengé Zangpod[2], Shyang Changchub Sherabd[2], Jo Den Khenpo Sönam Drakpad[2], Lama Gyaltsen Öd[2], Lama Rinchen Pal Zangd[2], Bangmo Shyuwa Shyönnu Pald[2], Drak Khawa Drakpa Sengéd[2], Nartangpa Tsultrim Gyeltsend[2], Tertön Sangye Lingpad[2], Dön Ri Drak Chenpa Könchok Gyaltsend[2], Ti Shri Kün Ga Lodröd[2], Lok Kya Drakpa Zangpod[2], Хацун Намхе Лекпа Г'ялцен[2] і Джам'ян Донйо Г'ялцен[2]
Відомі учніNyawon Kunga Peld[2], Tsünpa Tön Shyönd[2], Sönam Drakpad[2], Jadral Ba Tashi Jungnéd[2], Pelden Tsultrimd[2], Чже Цонкапа[2], Lama Kün Trashipad[2], Rendawa Zhonnu Lodrod[2], Shangpa Künkhyen Sherab Pal Zangd[2], Dzongpa Zung Kyi Palwad[2], Lama Drakpa Pald[2], Buddhaśrīd[2], Palden Lekpad[2], Sharchen Yeshe Gyeltsend[2], Kunga Pelzangd[2], Lha Tsün Samyé Pad[2], Künga Trashid[2], Gung Chen Tashi Zangpod[2], Kam Kampa Tsöndrü Zangpod[2], Лодро Г'ялцен[2], Khenchen Changchub Pal Zangd[2], Nu Go Gyalwa Rinchend[2], Rinpoche Draktsulwad[2], Kün Ga Gyaltsend[2], Drak Tokpa Sönam Zangpod[2], Ritröpa Lodrö Tenpad[2], Лонгченпа[2], Sakyapa Lobpön Drakpa Lodröd[2], Khenchen Sherab Dorjéd[2], Chunyi Sarmad[2], Tawen Kunga Rinchend[2], Sakya Dak Chen Chökyi Gyaltsend[2], Tru Lung Chöjé Changchub Sengéd[2] і Pö Khangpa Rinchen Gyaltsend[2]
Знання мовТибетська[3]
ПосадаSakya Trizind
Конфесіятибетський буддизм
РідKhön clan of Sakyad
БатькоСанпопал
МатиMa Chik Shyön Bumd
Брати, сестриКюнга Г'ялцен Пелсанпо, Кюнга Лекпа Юнне Г'ялцен, Кюнга Лотро Г'ялцен, Хацун Намхе Лекпа Г'ялцен, Q24832109? і Джам'ян Донйо Г'ялцен

Лама Дампа Сонам Г'ялцен (тиб. བླ་མ་དམ་པ་བསོད་ནམས་རྒྱལ་; 16 травня 1312– 23 липня 1375) — 14-й сак'я-трицзін (настоятель-правитель) школи Сак'я і 4-й данса-ченпо Тибету у 1344—1347 роках, тибетський історик і коментатор буддійських текстів. Відомий також як Саджа Соднамджалцан.

Життєпис

Походив з аристократичного роду Чжамьянгон з клану Кхен. Син Санпопала, сак'я-трицзін (настоятеля) школи Сак'я і данса-ченпо (старшого теократичного очільника) Тибету, та Мачіг Шонну Бум. Народився 1312 рок, отримавши ім'я Н'їма Дева'і Лотро. Здобув класичну освіту школи Сак'я з тибетського буддизму, а від вчителя Будон Рінчендуба отримав пізнання з калачакри.

1323 року після поділу володінь між братами, долучився до гілки Рінченан на чолі з рідним братом Джам'ян Донйо Г'ялценом. Згодом отримав від імператора Єсун-Темура посаду бейлан-вана (на кшталт віцекороля) Кхама, Амдо і У-Цанга. 1328 року отримав попередне чернече висвячення, змінивши ім'я на Сонам Г'ялцен. 1331 року прийняв остаточні чернечі обітниці.

1341 року допоміг Джам'ян Донйо Г'ялцену повалити зведеного брата — данса-ченпо (старшого настоятеля-правителя) Хацун Намхе Лекпа Г'ялцена. У 1342 році долучився до придушення повстання Чанчуби Г'ялцена, тимпона (темника) Пагмодрупи. 1344 року після смерті брата став новим данса-ченпо.

Продовжив війну з Чанчубою Г'ялценом, відправивши 1346 року проти нього загони тимпонів Н'яла і Е, але ті зазнали поразки. Невдовзі дпон-чен (цивільний адміністратор) Г'ялва Санпо зуміг підступом захопити Чанчубу Г'ялцена. Поступово Дампа Сонам Г'ялцен почав відновлювати владу Сак'я в Тибеті. Але у 1347 році Г'ялва Санпо раптово рішенням імператора Тоґон-Темура було замінено на Ванцона, можливо, внаслідок інтриг діші Кюнга Г'ялцен Пелсанпо. У відповідь Г'ялва Санпо звільнив Чанчубу Г'ялцена. На користь цього також свідчить раптова відставка самого Сонам Г'ялцена того ж року. Його замінив син Кюнга Г'ялцен Пелсанпо — Лодро Г'ялцен.

Продовжив відігравати важливу політичну роль. Протягом 1350-х років був посередником між Чанчубу Г'ялценом і Лотро Г'ялценом, але без значного успіху. У 1360-х роках багато зробив для відродження монастиря Сам'є, що існував за часів Тибетської імперії.

1373 року очолив збори світських і духовних володарів в Недонзі, що затвердило владу Джам'ян Шак'я Г'ялцена в Тибеті. Помер 1375 року.

Творчість

Був визначним релігійним практиком, його учнями були Чанчуба Г'ялцен, якого надихав також політичними ідеями відродження Тибетської імперії, а також Лонгченпа і Чже Цонкапа.

Є автором історичної праці «Світле свічадо царських родоводів», де прослідковується історія Тибету від заснування всесвіту до XIV ст. Є важливим джерелом з давньої тибетської історії. Разом з тим тенденційно подає події з огляду прихильника буддизму та відносин китайських і тибетських володарів.

Також склав коментарі до буддійських трактатів «Праманавартика», «Абхісамаяланкара», «Бодхісаттвачар'яватара» та праць Нагарджуни.

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118516450 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би Buddhist Digital Archives — Tibetan Buddhist Resource Center.
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Джерела

  • Shoju Inaba, 'The lineage of the Sa skya pa: A chapter of the Red Annals', Memoirs of the Research Department of the Toyo Bunko 22 1963
  • Sørensen, P.K., Tibetan Buddhist Historiography: The Mirror Illuminating the Royal Genealogies. An Annotated Translation of the XIVth Century Chronicle rGyal-rabs gsal-ba'i me-long, Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, 1994
  • Kurtis Schaeffer et al. (eds), Sources of Tibetan tradition. New York 2013
  • Olaf Czaja, Medieval rule in Tibet. Wien 2013