Гіпотеза симуляціїГіпо́теза симуля́ції (аргумент моделювання, симулізм, гіпотеза моделювання) — філософська гіпотеза, якою передбачається, що наша реальність і навколишній світ є змодельованими якимось імітатором (позаземні цивілізації, суперінтелект, штучний інтелект), а люди не можуть у повній мірі усвідомлювати, що вони живуть усередині цієї імітації. Історія гіпотези симуляціїДумка про існування в нереальному світі хвилювала людей з античних часів. Найвідомішими мислителями, що звернули увагу на ці питання, стали Чжуан-цзи та Декарт, які сформулювали гіпотезу сну — «Реальність і Сон не помітні», тобто перебуваючи вві сні, не завжди можна визначити сон це чи дійсність. Обґрунтування гіпотези симуляції1998 року Ганс Моравек (робототехніка в CMU) сформулював «гіпотезу симуляції»[1][2][3], а пізніше Нік Бостром доповнив, що «технологічно зріла, постлюдська цивілізація буде мати величезну обчислювальну потужність». На підставі цього емпіричного факту, аргумент моделювання показує, що принаймні одне з наступних положень вірне:
Якщо (1) вірне, то ми майже напевно вимремо до досягнення постлюдства. Якщо вірне (2), то повинна існувати сильна збіжність між ходом подій розвинених цивілізацій, тому фактично в жодній з них нема відносно багатої особи, яка бажала б запустити цю програму. ЗгадкиВигадана технологія штучної реальності частково або цілком згадується в науково-фантастичних фільмах «Зоряний шлях», «Темне місто», «Тринадцятий поверх», «Матриця (фільм)», тощо. Див. такожПримітки
|