Гусине озеро (Бурятія)

Гусине озеро
51°12′06″ пн. ш. 106°23′32″ сх. д.
Розташування
Країна	Росія
Регіон	Бурятія
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні	164,7 км²
Висота	551 м
Глибина макс.	28 м
Довжина	24,5 км
Ширина	7 км
Берегова лінія	65 км
Вода
Басейн
Вливаються	Загустай і Tsagan-Gol^d
Країни басейну	Росія
Інше
Geonames	2023780
Код ДВР Росії	16030000511116300001128
Гусине озеро (Бурятія) (Росія)
Гусине озеро у Вікісховищі

Гусине озеро (рос. Гусиное озеро, бур. Хүлэн нуур) — озеро у Бурятії, Росія, басейн Селенги.

Загальна інформація

Розміщене у Гусиноозерській котловині, на висоті 550—600 м, площа поверхні — 163 км², глибина — до 28 м, площа басейну — 924 км². До озера впадають річки Загустай, Цаган-Гол^[ru], витікає річка Баян-Гол^[ru] (Баїн-Гол), притока Селенги. Замерзає у жовтні, скресає у травні. В озері гніздується багато водоплавної птиці, в його водах займаються рибальством. На березі розміщуються місто Гусиноозерськ та село Гусине Озеро[1][2].

Походження назви

Раніше на озері гніздувалася величезна кількість водоплавної птиці, особливо гусей. Буряти називають місця, де відбувалося линяння гусей та висиджування потомства, гусиними (бур. Галуута нуур). Інша бурятська назва озера — хул нуур, дослівно нога-озеро, тобто, озеро з бродом. Таку подвійну назву пояснюють наявністю у минулому двох озер — південного та північного. У 1640-х роках, через появу стоку, озера з'єдналися. В минулому столітті на берегах озера місцеві жителі займалися промислом — збирали гусячі пера, придатні для писання[3].

Примітки

1. Гусиное озеро (озеро в Забайкалье) // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
2. Государственный водный реестр. http://textual.ru/ (російська) . Процитовано 6 квітня 2023.
3. Гурулев С.А., Шахдаров Л.Д. (1991). Что в имени твоём, Байкал? (російська) . с. 166. ISBN 9785020297371. Процитовано 6 квітня 2023.

Посилання

• Батоцыренов Э.А., ред. (2016). Гусиноозерская экспедиция П.С. Михно 1927 г. (PDF) (російська) . Улан-Уде: ЭКОС. с. 168. ISBN 978-5-905013-29-4..