Селенга

Річка Селенга
Дельта Селенги
Басейн річки Селенги
49°15′43″ пн. ш. 100°40′47″ сх. д.
Витік	злиття річок Ідер і Мурен
• координати	49°15′43″ пн. ш. 100°40′47″ сх. д.
Гирло	озеро Байкал
• координати	52°16′33″ пн. ш. 106°16′20″ сх. д.
Басейн	басейн Єнісею
Країни:	Росія, Монголія
Регіон	Хувсгел Бурятія
Довжина	1 024 км
Площа басейну:	447 000 км²
Середньорічний стік	364 м³/с [1] (за 402 км від гирла) 934 м³/с [1] (за 43 км від гирла)
Притоки:	Eg River^d, Джида, Temnik^d, Орхон, Чикой, Хилок, Уда (притока Селенги), Мурен, Itantsa^d, Khanui River^d, Orongoy^d, Bayan-Gol^d, Kabanya River^d, Ivolga^d, Talovka^d, Pyanaya^d, Kuytunka^d і Ідер (річка)
Водойми в руслі	Байкал
Медіафайли у Вікісховищі

Селенга́ (з евенк. «залізна»[2])  — річка в Монголії і Росії (Бурятія), утворюється злиттям річок Ідер та Мурен, впадає в озеро Байкал, утворюючи дельту площею 680 км² (на Селенгу припадає приблизно половина річкової води, що поступає до озера).

Географія

Залізничний міст через Селенгу

Довжина від витоку річки Ідер 1024 км. (зокрема 409 км нижньої течії в Росії), площа басейну 447 тис. км². Основні притоки — Егийн-Гол, Орхон (у Монголії), Джида, Чикой, Хілок, Уда (у Росії).

Селенга має переважно рівнинний характер русла з чергуванням звужень (до 1-2 км) і котловиноподібних розширень долини до 20-25 км, де вона часто ділиться на протоки. Водний режим характеризується низькою весняною повінню, дощовими паводками влітку і восени і зимовою меженню. Середня витрата води поблизу монгольсько-російського кордону 364 м³/сек, за 43 км від гирла — 934 м³/сек.[1] Льодостав з листопада по квітень.

Регулярне судноплавство до Сухе-Батора.

Над Селенгою розташовані міста Сухе-Батор (Монголія), Улан-Уде і селище міського типу Селенгинськ (Росія).

Див. також

• Дельта Селенги
• Найдовші річки Росії

Примітки

1. Дані по водотоку річки Селенга на сайті R-Arcticnet: пункт Наушки (402 км), пункт Кабанськ (43 км) (англ.)
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.

Посилання

• Селенґа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Річка Селенга // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Селенга в «Словарях и энциклопедиях на Академике» [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Старицкий А. К. Река Селенга в Забайкальской области. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — СПб, 1913г. (рос.)
• Государственный водный реестр РФ: Река Селенга [Архівовано 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. Процитовано: 2013-07-25 (рос.)