uk %D0%93%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BC-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D1%96

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гудим-Левкович.

Гудим-Левковичі


Опис герба: див. текст

Родоначальник:	Петро Левкович; Станіслав Гудима
Підданство:	Річ Посполита Гетьманщина Російська імперія

Гудим-Левковичі (рос. Гудим-Левковичи) — український шляхетський, пізніше також старшинський, а потім дворянський рід.

Походження

Нащадки шляхтича київського Петра Левковича, що отримав маєтності за універсалом гетьмана Мазепи в 1692 р. Рід було внесено в VI частину родовідної книги Київської губернії, ІІ та ІІІ частини Полтавської, Симбірської та Харківської губерній. Нащадки Станіслава Гудими, полковника в 1781 р., записані в І частину родовідної книги Чернігівської губернії.

Опис герба

В блакитному полі золотий срібний якір.

Щит увінчаний дворянським нашоломником і короною з страусиними перами. Намет на щиті блакитний, підкладений сріблом.

Герб роду Гудим-Левковичів був внесений в VIII частину Загального гербовника дворянських родів Всеросійської імперії, стр. 125.

Представники роду

Гудим-Левкович, Анатолій Вікторович (?—?) — голова Київського приватного комерційного банку в 1901 р.;
Гудим-Левкович, Микола Оникійович (1796—1866) — полковник Кавалергардського полку, Васильківський повітовий маршалок;
- Гудим-Левкович, Сергій Миколайович (1842—1886) — київський губернатор;
Гудим-Левкович, Павло Костянтинович (1842—1907) — генерал від інфантерії, член Державної ради;
- Гудим-Левкович, Павло Павлович (1873—1953) — генерал-майор, військовий агент в Греції. Після револяції емігрував у Францію.
Гудим-Левкович (Давидова), Наталія Михайлівна (1875—1933) — майстриня художньої вишивки, організатор знаменитої артілі «Вербівка», дочка мецената і організатора художнього промислу в Україні Юлії Миколаївни Гудим-Левкович (1852—після 1919).

Див. також

Джерела та література

Лякіна Р. М. Гудими-Левковичі [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 244. — ISBN 966-00-0405-2.