Грін-банкський інтерферометр

Радіотелескоп 85-1 (Говарда Тателя), перший елемент Грін-бенкського інтерферометра
Частина відОбсерваторія Грін-Банк і Національна радіоастрономічна обсерваторія
РозташуванняПокахонтас
Координати38°25′58″ пн. ш. 79°50′22″ зх. д. / 38.4328° пн. ш. 79.8394° зх. д. / 38.4328; -79.8394
Стиль телескопарадіоінтерферометр
Мапа
CMNS: Грін-банкський інтерферометр у Вікісховищі

Грін-банкський інтерферометр (англ. Green Bank Interferometer, GBI) — колишній радіоастрономічний телескоп, розташований у Грін-Банку, Західна Вірджинія (США) і керований Національною радіоастрономічною обсерваторією. Він включав три радіотелескопи в Обсерваторії Грін-Банк діаметром 85 футів (26 м), відомі як 85-1, 85-3 і 85-2, і четвертий телескоп, винесений далеко за межі обсерваторії. Працював з 1960-х до 2000 року.

Історія

Телескоп 85-1

Перший телескоп, 85-1 або ж телескоп Говарда Тателя, побудували 1959 року. Його використовували в проєкті Озма 1960 року. У 1963 році, в очікуванні додавання рухомих телескопів для створення інтерферометра, замовили другий, ідентичний радіотелескоп, 85-2. Його будівництво закінчили в 1964 році. Тоді ж збудували колію між телескопами завдовжки 2,4 км. Два телескопи з'єднали кабелями й того ж року розпочали спільно працювати в тестовому режимі як двоелементний інтерферометр апертурного синтезу.

Пересувний телескоп 85-3 з шинами від вантажівки, здатний рухатися по колії

У 1967 році масив доповнили будівництвом третього телескопа, 85-3, який розташовувався посередині колії. І 85-2, і 85-3 мали колеса, які дозволяли пересувати їх вздовж колії для тестування різних базових ліній. Коротка доріжка істотно обмежувала роботу 3-елементного інтерферометра, тому для доповнення інтерферометра придбали 42-футовий (13 м) переносний телескоп. Його розмістили на відстані 13 км від Грін-Банка, а потім перемістили на 18 км, утворюючи Т-подібну конфігурацію з довжиною нижнього плеча літери Т, близькою до довжини кожного плеча Y-подібної конфігурації Дуже великого масиву, який тоді все ще перебував на стадії проєктування. Пізніше портативний телескоп встановили на вершині гори в Гантерсвіллі, Західна Вірджинія, у 42 км від Грін-Банка, що дорівнює найдовшій базовій лінії Дуже великого масиву. Портативний телескоп замінили 1973 року на 45-футовий (14 м) портативний телескоп, який використовувався до 1983 року[1].

45-футовий телескоп після установки на стаціонарне монтування на майданчику Грін-Банк

З 1978 по 1996 рік Грін-банкський інтерферометр працював на підтримку геодезичних і астрономічних програм Військово-морської обсерваторії США і Дослідницької лабораторії Військово-морського флоту США. У 1979 році конфігурація інтерферометра включала телескопи 85-3 і 85-2 на відстанях 1,4 км і 2,4 км відповідно від 85-1, а портативний телескоп на відстані 35 км від Грін-Банка[2]. У 1983 році 45-футовий (14 м) портативний телескоп повернули у Грін-Банк для іншої задачі — він мав стати станцією стеження за супутниками в мережі радіоінтерферометрії з наддовгою базою. Новий 46-футовий (14 м) портативний телескоп використовувався для роботи з інтерферометром до 1988 року, а потім Грін-банкський інтерферометр перетворили на 2-елементний інтерферометр, складений з телескопів 85-1 і 85-2. Телескоп 85-3 вилучили з масиву, і він надалі використовувався для геодезичної радіоінтерферометрії з наддовгою базою і як телескоп для моніторингу пульсарів[1][3].

Грін-банкський інтерферометр відновив роботу як інструмент радіомоніторингу 22 листопада 1996 року. Інструментом керувала Національна радіоастрономічна обсерваторія за підтримки програми НАСА з астрофізики високих енергій. Потім інструмент використовувався як інтерферометр з двома телескопами, які працювали одночасно на 2,25 і 8,3 ГГц для моніторингу транзієнтів, галактичних рентгенівських подвійних систем, джерел активних ядер галактик і джерел гамма-випромінювання. Найважливіші спостережувані джерела включали GRS 1915+105, GRO J1655-40, Лебідь X-3[en], Лебідь X-1, GRS 1716—249, SS 433 і LS I +61 303[4].

6 жовтня 2000 року роботу Грін-банкського інтерферометра припинено через брак фінансування[5].

Технічні дані: 2-елементний інтерферометр

  • Базова лінія: 2400 метрів за азимутом 62 градуси (рахуючи на схід від напрямку на північ).
  • Діапазони: 8.3 ГГц (X-діапазон) і 2,25 ГГц (S-діапазон), ширина смуги пропускання 35 МГц.
  • Приймачі: Кріогенне охолодження, подвійна частота, подвійна поляризація. Діапазони X і S спостерігаються одночасно як у правій, так і в лівій круговій поляризації.
  • Температура системи: приблизно 35 K в S-діапазоні і 45 K в X-діапазоні.
  • Чутливість: Середньоквадратичне значення шуму під час 5-хвилинного сканування становить приблизно 6 мЯн в S-діапазоні та 10 мЯн в X-діапазоні для точкових джерел.
  • Мінімальний час інтегрування: 30 секунд.
  • Роздільна здатність: приблизно 3 кутові секунди в X-діапазоні та 11 кутових секунд в S-діапазоні.

Примітки

  1. ↑ а б Green Bank Interferometer. Процитовано 2 листопада 2016.
  2. ↑ Klepczynski, W. J.; Kaplan, G. H.; McCarthy, D. D.; Josties, F. J.; Branham, R. L.; Johnston, K. J.; Spencer, J. S. (1980). Progress Report on The USNO/NRL Green Bank Interferometer Program (PDF). NASA Conference Publication 2115: Radio Interferometry Techniques for Geodesy: 63. Процитовано 2 листопада 2016.
  3. ↑ NRAO-GBI previous operations. The National Radio Astronomy Observatory. Процитовано 2 листопада 2016.
  4. ↑ Hjellming, R. M.; Waltman, E. B.; Ghigo, F. (December 1997). Radio Light Curves of X-ray Sources Obtained with the Green Bank Interferometer. American Astronomical Society, 191st AAS Meeting, Id.110.17; Bulletin of the American Astronomical Society. 29: 110.17. Bibcode:1997AAS...19111017H.
  5. ↑ NRAO Green Bank Interferometer. www.gb.nrao.edu.

Посилання