До винайдення телескопів можна було досліджувати транзієнти лише неозброєним оком, однак настільки яскраві події (наприклад, відносно близькі наднові) дуже рідкісні і трапляються лише раз на кілька століть. Прикладами транзієнтів, зареєстрованих в давнину, є наднова 1054 року, яку спостерігали китайські, японські та арабські астрономи, і наднова 1572 року, відома як Наднова Тихо на честь Тихо Браге, який вивчав її, поки вона не зникла через два роки[2]. Історично астрономія в часовій області також включала появу комет[3].
Телескопи дозволяли бачити більш віддалені події, однак їхні малі поля зору (як правило, менше 1 квадратного градуса) означали, що шанси подивитися в потрібному місці в потрібний час були низькими. Камери Шмідта[en] та інші астрографи з широким кутом огляду були винайдені в XX столітті, але в основному використовувалися для астрономічних оглядів незмінних об'єктів на небі.
Інтерес до транзієнтів посилився з поширенням ПЗЗ-детекторів. Коли в 1990-х роках почали використовувати телескопи з більшими полями зору та більшими детекторами, було започатковано перші масові та регулярні огляди транзієнтів, першими з яких стали проєкти з пошуку гравітаційного мікролінзування, такі як OGLE і MACHO[en]. Ці дослідження, окрім відкриття самих подій мікролінзування, призвели до відкриття великої кількості змінних зір[4][5]. Подальші спеціалізовані дослідження неба, такі як Palomar Transient Factory[en], космічний апарат Gaia та LSST, були зосереджені на дослідженні все тьмяніших об'єктів, більшій кількості оптичних фільтрів і точніших вимірюваннях положень та власних рухів.
Астрономічні інструменти, спеціалізовані для дослідження транзієнтів, включають OGLE, PanSTARRS, WASP, Обсерваторію Вери Рубін. Типова тривалість транзієнтів може становити від мілісекунд до днів, тижнів і навіть кількох років. Це, однак, набагато коротше за часову шкалу в мільйони або мільярди років, протягом якої еволюціонують галактики та зорі.
Сучасні астрономічні дослідження в часовій області часто використовують роботизовані телескопи, автоматичну класифікацію транзієнтів і швидке сповіщення наукової спільноти про нові події. Блінк-компаратори давно використовувалися для виявлення відмінностей між двома фотопластинками, а з розвитком цифрових методів обробки астрономічних зображень стандартною технікою стало віднімання зображень[3]. Оскільки для ефективного пошуку транзієнтів необхідні великі поля зору, робота в часовій області передбачає зберігання та передачу величезної кількості даних. Це включає методи інтелектуального аналізу даних, класифікацію та обробку різнорідних даних[11].
↑Graham, Matthew J.S.; G. Djorgovski; Ashish Mahabal; Ciro Donalek; Andrew Drake; Giuseppe Longo (August 2012). Data challenges of time domain astronomy. Distributed and Parallel Databases. 30 (5–6): 371—384. arXiv:1208.2480. doi:10.1007/s10619-012-7101-7. S2CID11166899.
Gezari, S.; Martin, D. C.; Forster, K.; Neill, J. D.; Huber, M.; Heckman, T.; Bianchi, L.; Morrissey, P.; Neff, S. G. (2013). Thegalextime Domain Survey. I. Selection and Classification of over a Thousand Ultraviolet Variable Sources. The Astrophysical Journal. 766 (1): 60. arXiv:1302.1581. Bibcode:2013ApJ...766...60G. doi:10.1088/0004-637X/766/1/60.