|
Грінченко Марія Миколаївна
Марі́я Микола́ївна Грінче́нко (Грінченкова, до шлюбу Гладиліна; 1 червня 1863, Богодухів, нині Харківської області — 15 липня 1928, Київ) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка та освітянка. Псевдоніми та криптоніми — М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко, П. З. Р-ой та інші. Дружина Бориса Грінченка, мати Анастасії Грінченко. ЖиттєписУ 1910–1918 роках керувала видавництвом імені Бориса Грінченка. Була членкинею-редакторкою комісії Словника української живої мови (1919). Подарувала Всеукраїнській академій наук бібліотеку Бориса Грінченка, до якої склала двотомний каталог. ТворчістьЛітературну працю почала 1884 року. Друкувала вірші в журналах «Зоря», «Дзвінок», «Правда».  Авторка прозових творів «Під землею. Оповідання про шахти» (1897), «Чередник та дівчата» (1898).  ПерекладиНайважливіші переклади виконані Марією Грінченко:
Окремими книжками в перекладах Марії Грінченко вийшли:
Крім того, в перекладах Марії Грінченко декілька разів (1906, 1907, 1910, 1911, 1918, 1919) і в різному складі виходили друком книжки казок Ганса Крістіана Андерсена. Наукова діяльністьМарія Грінченко активно допомагала Борису Грінченку в записах живої народної мови під час укладання «Словаря української мови». Із заснуванням УАН (1918) працювала в Комісії Словника української живої мови, беручи участь у перевиданні, виправленні й доповненні «Словаря української мови» (1927–1928), створенні академічного «Російсько-український словника» (т. 1–3, 1924–33, незакін.). Уклала підручники «Рідне слово. Українська читанка» (1912, разом із Б. Грінченком) і «Наша рідна мова» (1918). Родина З Борисом Грінченком побралася 10 лютого 1884 року. Вінчання відбулося в приміщенні школи в селі Нижня Сироватка (нині Сумська область), де Борис на той час був завідувачем. Марія була дуже близька з чоловіком, окрім кохання, їх єднала спільність переконань і життєвих позицій. Напередодні весілля вона писала нареченому: «Ми любимо один одного, у нас тепер одна душа, але любов до України і спільна праця на користь їй ще дужче з'єднають нас і дадуть силу перемогти все. Але ти це й сам розумієш ще краще мене… Твоя Маруся». У шлюбі народила доньку Настю. Вона цікавилась українським національним рухом, перекладала, писала, захоплювалась музикою. Після закінчення гімназії у Києві Настя Грінченко вирушила до Львова, де записалася на філософський факультет і слухала лекції професорів Грушевського, Колесси, Студинського. Значне враження справила на неї зустріч з Іваном Франком. Крім того, вона познайомилася з членами РУП, що її повністю захопило. Приїжджаючи додому, до Києва, не зважаючи на перевірки, Анастасія привозила підпільну літературу. Таким чином вона стала активною учасницею соціал-демократичного робітничого руху. Архівні документи засвідчують пряму причетність Анастасії Грінченко до збройних виступів протягом революції 1905—1907 років, в яких вона брала участь зі своїм нареченим. Після того як її було ув'язнено, на початку 1906 року у Анастасії розвинувся туберкульоз. Марія та Борис докладали великих зусиль, аби звільнити доньку за станом здоров'я. Туберкульоз розвивався швидко і 1 жовтня 1908 року Анастасія Грінченко померла. Невдовзі помер немовлям і її єдиний син. Ці смерті дуже підірвали здоров'я Бориса Грінченка, він помер за півтори роки після доньки. Вшанування пам'яті
ПриміткиДжерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
