Грушин Петро Дмитрович

Грушин Петро Дмитрович
Народився2 (15) січня 1906 Редагувати інформацію у Вікіданих
Вольськ, Саратовська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 листопада 1993(1993-11-29) (87 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімки, Московська область, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьінженер Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьракетобудування і Q97663221? Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський авіаційний інститут (1932) і Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Вчене званняакадемік АН СРСР[d] і академік Російської академії наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладMoscow Aviation Plant № 39d, Московський авіаційний інститут, ХАЗ, Авіабудівельний завод «Сокол»d і MKB Fakeld Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці медаль «Серп і Молот» медаль «Серп і Молот»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Ленінська премія Державна премія СРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грушин.

Петро Дмитрович Грушин (нар. 15 січня 1906(19060115), місто Вольськ, тепер Саратовської області, Російська Федерація — 29 листопада 1993, місто Хімки біля Москви) — радянський вчений, головний конструктор ОКБ-2 Державного комітету РМ СРСР із авіаційної техніки, генеральний конструктор машинобудівного конструкторського бюро «Факел» Міністерства авіаційної промисловості СРСР міста Хімки Московської області. Член ЦК КПРС у 1966—1986 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР 5-6-го скликань. Доктор технічних наук (1959), професор (1949). Член-кореспондент Академії наук СРСР (з 29.06.1962 по Відділенню технічних наук). Академік Академії наук СРСР (з 1.07.1966 по Відділенню механіки і процесів управління (механіка)). Двічі Герой Соціалістичної Праці (25.07.1958, 20.04.1981).

Життєпис

Народився в багатодітній родині теслі. З 1914 року навчався в церковноприходській школі, Вольському міському училищі; з 1921 року — у Вольській професійній технічній школі імені Ілліча.

У 1925—1928 роках — робітник заводу «Відродження» в Марксштадті, робітник шкіряного і ремонтного заводів міста Вольська.

У 1928—1930 роках — студент відділення підготовки фахівців гідроавіації кораблебудівного факультету Ленінградського політехнічного інституту. З 1930 року відділення гідроавіації переведено до Московського авіаційного інституту.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У травні 1932 роки закінчив Московський авіаційний інститут.

У травні 1932 — липні 1933 року — інженер Бюро нових конструкцій (БНК) Всесоюзного авіаційного об'єднання, інженер центрального конструкторського бюро авіаційного заводу № 39

У липні 1933 — 1940 року — конструктор кафедри 101 (літакобудування), заступника авіаконструктора Д. П. Григоровича, головний конструктор конструкторського бюро (КБ) Московського авіаційного інституту.

У 1940—1941 роках — головний конструктором КБ Харківського авіаційного заводу № 135. Забезпечив серійний випуск літаків ББ-1 (ближніх бомбардувальників Су-2) на заводі.

З літа 1942 по 1943 рік працював в Конструкторському бюро С. О. Лавочкіна в місті Горькому. Навесні 1943 року Грушин був переведений головним інженером авіаційного заводу № 381 міста Москви. У жовтні 1946 року перейшов на роботу в Міністерство авіаційної промисловості СРСР, а потім в Спеціальний комітет із реактивної техніки.

З вересня 1948 по 1951 рік — декан літакобудівного факультету Московського авіаційного інституту та проректор із наукової роботи.

У червні 1951 року став першим заступником С. О. Лавочкіна із розробки перших у СРСР зенітних керованих ракет. За його участю 2 листопада 1952 року на полігоні Капустін Яр відбувся перший запуск зенітної ракети, що управлялася командами наземної станції наведення, а 26 квітня 1953 року було здійснено перше перехоплення цілі — бомбардувальника Ту-4.

У листопаді 1953 року Петро Грушин був призначений головним конструктором, а потім і генеральним конструктором — начальником Особливого конструкторського бюро (ОКБ) № 2 (з 1967 року — машинобудівного конструкторського бюро «Факел») в місті Хімки Московської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР (з грифом «цілком таємно») від 25 липня 1958 року за заслуги в справі створення спеціальної техніки Грушину Петру Дмитровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Указом Президії Верховної Ради СРСР (з грифом «секретно») від 20 квітня 1981 року за видатні заслуги в розвитку науки і техніки (за створення ракети 5В55 для ЗРК С-300) Грушин Петро Дмитрович нагороджений орденом Леніна і другою золотою медаллю «Серп і Молот».

Жив і працював у місті Хімки Московської області. Помер 29 листопада 1993 року. Похований на Новодівичому цвинтарі в Москві

Нагороди і звання

Примітки

Джерела