uk %D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%80 %D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9 %D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Андрій Грабар
Андрій Грабар;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	14 вересня 1995 ; Миколаїв, Україна
Смерть	19 березня 2021 (25 років); Водяне, Сартанська селищна громада, Маріупольський район, Донецька область, Україна; (вогнепальне поранення)
Поховання	Миколаїв
Псевдо	Танчик, Мамай
Військова служба
Роки служби	2015—2021
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Морська піхота
Формування	36 ОБрМП
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Широкине;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грабар.

Андрі́й Володи́мирович Гра́бар, «Танчик», «Мамай» (14 вересня 1995(19950914) року, м. Миколаїв, Миколаївська область — 19 березня 2021 року, с. Водяне, Сартанська селищна громада, Маріупольський район, Донецька область) — молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Отримав відмову в 4 та 5 хвилях мобілізації й, навесні 2015 року, підписав контракт із ЗСУ. Службу розпочав у десантно-штурмовій роті 501-го окремого батальйону морської піхоти, котрий проходив доукомплектацію. Під час служби навчався в Міжнародному класичному університеті імені Пилипа Орлика. Вільно розмовляв англійською мовою.

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2015 року. Учасник боїв у Приазов'ї, зокрема на Широкинському напрямку. Планував стати офіцером, хотів вступати до військового вишу в Одесі.

Загинув 19 березня 2021 року, перебуваючи на бойовому посту, внаслідок масованого мінометного обстрілу позицій Збройних сил України російськими найманцями: ворожа міна пробила захист спостережного пункту.

Похований 6 квітня у Миколаєві^[1] на Алеї слави Центрального міського кладовища^[2].

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 202/2021 від 20 травня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3].