Горенштейн Фрідріх Наумович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горенштейн.
Горенштейн Фрідріх Наумович
Горенштейн Фридрих Наумович
Фрідріх Наумович Горенштейн, 1994
Народився18 березня 1932(1932-03-18)
Київ, Українська СРР, СРСР[1]
Помер2 березня 2002(2002-03-02) (69 років)
Берлін, Німеччина[1]
ПохованняЄврейське кладовище Васензе
Країна СРСР
 Німеччина
Діяльністьписьменник, драматург, сценарист
Alma materНТУ ДП і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Мова творівросійська
Magnum opusСоляріс

Фрі́дріх Нау́мович Горенште́йн (рос. Горенштейн Фридрих Наумович; 1932—2002) — радянський українсько-єврейський і німецький письменник, драматург, сценарист.

Біографія

Майбутній прозаїк та драматург народився в родині професора-економіста та партійного функціонера Наума Горенштейна, репресованого в роки сталінщини у справі Об'єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні. Після смерті матері був безпритульним, виховувався в дитячому будинку.

Навчався в Дніпропетровському гірничому інституті, на Вищих сценарних курсах при СП та СК СРСР.

Перше оповідання опублікував 1962 року у московському журналі «Юность».

До еміграції (1980) працював гірничим інженером та інженером-будівельником у Києві та на Уралі (до 1961). Писав сценарії, зокрема, до фільмів «Сьома куля» (1972, у співавт. з А. Кончаловським), «Соляріс» (1972, у співавт., режисер А. Тарковський), «Раба любові» (1976, у співавт. з А. Кончаловським; режисер М. Михалков), «Комедія помилок» (1978, за однойменною п'єсою Шекспіра; режисер В. Гаузнер). Взагалі за його сценаріями здійснено постановку восьми фільмів.

З 1980 року жив у Німеччині, оскільки не міг переносити політичну та етнічну дискримінацію, що панувала в СРСР.

З 1990 року твори Ф. Горенштейна друкуються в Російській Федерації: драма «Суперечки про Достоєвського», повісті «Зима 53-го року», «Останнє літо на Волзі», романи «Спокутування», «Місце», «Псалом». Основна тема творчості Ф. Горенштейна — різке неприйняття антисемітизму. Письменник роздумує про долі євреїв в Росії, християнство та юдаїзм. Він — ровесник покоління, котре називають дітьми Хрущовської «відлиги», разом з тим знаходився в опозиції до ліберально-демократичного дисидентства останніх десятиліть радянської історії.

П'єсу Горенштейна «Бердичів» переклав українською мовою Мойсей Фішбейн.

Також були здійснені екранізації за його однойменними творами: «Дім з башточкою» (2011, реж. Єва Нейман) та «Спокутування» (2011, реж. О. Прошкін).

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #115796347 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Література

  • В. Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. Київ: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Передмова до публікації драми Горенштейна «Бердичів» // Жовтень, 1993, № 1, с. 74.

Посилання

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.