|
Горбулів
Горбулів — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 500 осіб (2001). Батьківщина отаманів Соколовських, очільників антибільшовицьких повстань. РозташуванняСело Горбулів розташоване у північній частині Житомирського району і межує з с. Моделів та с. Торчин. Горбулів знаходиться за 25 км від центру громади селища Черняхів та залізничної станції Горбаші і за 49 км від обласного центру Житомира, відстань до Києва 135 км. В селі понад 600 дворів, населення до 500. чоловік. З історії селаНазву Горбулів населений пункт отримав від того, що колись подорожні, їхавши чи йшовши по шляху із села Моделева чи Потіївки на Житомир, з лівої сторони бачили величезний горб, який в народі називали Дівич-горою. Далі йшло поселення, яке перші поселенці називали Горбулів (тобто горб у ліво). В письмових джерелах село вперше згадується в 1582 році[1]. В окремих джерелах першої половини XVII ст. згадане як містечко у власності шляхтичів Тишів-Биковських. З 1910 року, зусиллями італійського підприємця на прізвище Ліва, у селі розпочато розробку покладів каміння лабрадориту. Розробка каміння триває й дотепер — у Горбулеві працює 3 кар'єри. 1917 року, одразу після проголошення УНР, Горбулівське парафіяльне училище, зусиллями Тимофія Соколовського (батька Олександри та Дмитра Соколовських), стає однією з перших українських гімназій на Центральному Поліссі, директором якої стає дружина його сина Дмитра – Надія Соколовська. Радянську окупаційну владу в селі було встановлено на початку 1918 року. В роки визвольних змагань на території Горбулева і навколишніх сіл діяв загін, що воював проти радянських окупантів, яким керував житель села Соколовський. Загін був знищений, а Дмитро Соколовський убитий у 1919 році[2]. 7 листопада 1924 року в селі споруджено пам'ятник жертвам революції. На початку 30-х років у с. Горбулів була створена Горбулівська дільнична лікарня на 25 ліжок з пологовим відділенням. Під час Голодомору Горбулів утратив 68 дорослих та 14 дітей. У Горбулеві розміщувалась центральна садиба колгоспу «Батьківщина», який мав в користуванні 3,3 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,7 тис. орної землі. Колгосп організований в 1928 році. Перший голова — Петрученко Сергій Іванович, 1904 р.н., член КПРС, загинув під час Німецько-радянської війни. Колгосп мав шість виробничих і одну тракторну бригаду. З допоміжних підприємств колгосп мав пункт переробки льону, цех по виготовленню полірувальної продукції з каменю. На території села розміщалась Горбулівська сільгосптехніка, яка займалась ремонтом машин для навколишніх сіл. В період Німецько-радянської війни 354 жителі Горбулева пішли на фронт. В перших числах липня 1941 року німці вступили в Горбулів. В середині липня 1941 року тут почав діяти партизанський загін під керівництвом К. Д. Дружинського. На початку серпня 1941 року, між селами Горбулів і Моделів, загін вступив у бій з нацистами. В ньому загинули майже всі партизани, а пораненого командира К. Д. Дружинського окупанти схопили і розстріляли. Це був один із перших партизанських загонів, який воював в районі села Горбулів. Нацисти з Горбулева розстріляли 10 чоловік, спалили 88 будівель, вислали до Німеччини понад 300 чоловік. В період окупації в Горбулеві діяла підпільна організація, якою керував Д. Яковенко. Вона мала безпосередній зв'язок з Потіївською підпільною організацією, якою керував в майбутньому Герой Радянського Союзу Іван Бугайченко. В період німецької окупації, в районі сіл Горбулева і Науменки, діяв партизанський розвідник С. Лукомський, який вільно володів німецькою мовою і знищував німців на місці їх служби, а також вивозив їх в партизанський загін, що дислокувався в Радомишльських лісах. Він загинув в останній період звільнення сіл Горбулів та Науменка від окупантів. Похоронений в селі Науменка. 6 грудня 1943 року вкрай небезпечна обстановка склалась в с. Горбулеві. Нацистські війська зробили ще одну спробу прорвати оборону та розгорнути наступ на Київ. Атаки німців проходила одна за другою. В бою біля села Горбулева гвардійці мінометники 98 гвардійського мінометного полку знищили 37 ворожих танки, 4 бронетранспортери, 39 автомашин з піхотою. На честь загиблих за визволення села поставлено три пам'ятники на братських могилах. Із 354 жителів села, що брали участь у війні 249 загинули на фронті. На їх честь у центрі села споруджено обеліск, де викарбувані їх прізвища. Після війни комуністи докладають зусиль до знищення найвизначнішої пам'ятки природи цих країв — древлянської Дівич-гори, від якої на початок 21 ст. лишилися самі залишки. 5 вересня 2009 року, у річницю червоного терору, у с. Горбулів відкрито величний пам'ятник борцям за волю України — горбулівцям, які під проводом отаманів Соколовських боролися за вільну Україну в 1918—1920 роках[3]. ІнфраструктураВ селі працює середня школа, де 16 вчителів навчають 46 учнів, клуб на 150 місць, клуб в селі Науменка, дві бібліотеки з книжковим фондом 17,5 тис. примірників, дільнична лікарня на 10 ліжок, поштове відділення, 2 крамниць. Пам'ятки
 ЕкономікаУ 1953 році на горбулівських землях був відкритий камінний кар'єр «Бутовий», який потім був переданий в Потіївський міжколгоспбуд (теперішній УКК). У 70-ті роки кар'єр отримав замовлення на виготовлення бруківки для ремонту Червоної площі в м. Москві[6]. Поблизу села діють три кар'єри по видобутку каменю: ДП «УКК» (Українська Каменеобробна Компанія), AT «Комета» та TOB «Стоун-3»[7]. Відомі людиУродженцями села є:
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
