Гончар Петро Іванович

Гончар Петро Іванович
Народився	30 червня 1949(1949-06-30) (75 років) або 1949[1] Лип'янка, Шполянський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна  Українська СРР
Діяльність	художник
Alma mater	Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
У шлюбі з	Ніна Матвієнко
Діти	Іван, Андрій, Антоніна
Нагороди

Гонча́р Петро́ Іва́нович (нар. 30 червня 1949, Лип'янка, Шполянський район, Черкаська область, Україна) — художник-монументаліст, живописець, музеєзнавець.[2], генеральний директор НЦНК «Музей Івана Гончара» (з 1993 року)[3], який підтримує й розвиває український фольклор, діяльність Київського кобзарського цеху.

Біографія

Народився в сім'ї Григорія Макаровича і Онисії Олексіївни Гончарів. Петро Гончар — рідний небіж та прийомний син Народного художника України, заслуженого діяча мистецтв, скульптора, фундатора хатнього музею українських старожитностей Івана Макаровича Гончара (1911—1993).

У 1961–1967 рр. навчався в Республіканській художній середній школі, 1967–1970 рр. — в Київському державному художньому інституті (викладачі Микола Духновський, Василь Забашта).

З 1972 до 1993 року працював художником у Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.

З 1987 року брав участь у виставках станкового живопису в Україні та за кордоном.

З 1988 року — член творчого об'єднання «Погляд».

З 1992 року належить до творчого об'єднання «Братство прп. Аліпія».

З 1992 року — член Національної Спілки художників України.

З 1993 року — директор Музею Івана Гончара (з 1999 року — Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара»; з 2009 — Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»).

У 1995–2000 рр. навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв.

З грудня 2008 до липня 2010 року входив до складу Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка.

З 2009 року — Заслужений діяч мистецтв України.

5 липня 2016 року став переможцем конкурсу з обрання генерального директора музею комунальної форми власності — Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» терміном на 5 років.

Лавреат Премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України (2018).

Родина

Одружений з Народною артисткою України Ніною Митрофанівною Матвієнко (1947—2023) (у шлюбі з 1971). Подружжя має трьох дітей — синів Івана (нар. 1973), Андрія (нар. 1974) і доньку Антоніну (нар. 1981). Сини пішли шляхом батька, обидва вони — художники. У 2005 році Іван Гончар прийняв постриг. Донька Антоніна Матвієнко — співачка, продовжує справу матері.

Творчість

Основні роботи — у галузях монументально-декоративного мистецтва та живопису. Творчість художника базується на принципах школи Михайла Бойчука, Івана Задорожного та світоглядних формах наївного малярства. Розробив і втілив художньо-просторове рішення експозиції НЦНК «Музей Івана Гончара».

Твори:

• серії — «Українське весілля» (1991), «Дитинство», «Зруйновані храми Києва» (обидві — 1992);

• диптихи — «Присвята пам'яті Т. Бойчука» (1991), «Джерело» (1997); «Н. Матвієнко» (1989), «Аби, серце, із тобою», «Хто посіє і пожне, як не стане вже мене» (обидва — 1990), «Свято» (1994), «Ностальгія», «Веснянки» (обидва — 1996), «Мить вічності» (2000), «Та, яка квіти садить» (2001), «Райське дерево» (2004).

Роботи зберігаються у Запорізькому та Хмельницькому художніх музеях, приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Брав участь у реконструкції розписів у відновленому Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві.

Вибрані виставки та проекти

2016

• Куратор проекту «Народна мудрість», Київ
• Участь у виставці «Контрасти метафор», Луцьк
• Участь у виставці «Великий перевіз. Резиденція», Львів
• Участь у виставці «У пошуках національної ідентичності», Хмельницький

2015

• Міжмузейна виставка «ВІКНА». Мистецький арсенал, Київ

2014

• Персональна виставка «Тополі». Галерея «АВС-арт», Київ[4]
• Куратор проекту «Український наїв» спільно з Л. Лихач. Виставка «Збережене сонце», Київ

2013

• Куратор проекту «Етнографічні небилиці». Виставка фуфайок. НЦНК «Музей Івана Гончара», Київ
• Виставка «IV Fine Art Ukraine». Мистецький Арсенал, Київ
• Виставка «Велике і величне». Мистецький Арсенал, Київ

2011

• Виставка «Великий перевіз. Резиденція». Галерея «Лавра», Київ

2007—2008

• Розписи церкви на честь ікони «Живоносне джерело» у Голосіївській пустині, Київ

2004

• Мистецька виставка «350 років по тому». Будинок художника, Київ

2003

• Розписи церкви у с. Вікторівка Маньківського р-ну Черкаської обл.

2002

• Мистецька виставка, Прага (Чехія)
• Мистецька виставка. Центральний музей-архів літератури і мистецтв України, Київ

2001

• Виставка до 10-річчя мистецького об'єднання «Світовид». Національний музей Тараса Шевченка, Київ
• Виставка до 10-річчя Незалежності України. Галерея «Лавра», Київ

1999—2001

• Розписи Михайлівського Золотоверхого собору, Софіївської дзвіниці, Успенського собору, Київ

1999

• Мистецька виставка родини Гончарів. Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Київ
• Барви творчості: Петро Гончар, Олександр Мельник, Володимир Онищенко. Галерея «Лавра», Київ

1997

• Міжнародний арт-фестиваль. Галерея «Лавра», Київ

1995

• Міжнародний конкурс картин за Програмою розвитку ООН. Представництво ООН в Україні, Київ
• «Пан-Україна». Друга міжнародна бієнале українського сучасного образотворчого мистецтва. «Панукраїнська галерея» Дніпропетровської організації спілки художників України, Дніпропетровськ

1994

• «Пречиста». Виставка братства прп. Аліпія. Український дім, Київ
• «Світовид». Виставка київських художників. Галерея «Київ», Київ
• Виставка-аукціон. Музей демократії, Берлін (ФРН)

1993—1994

• «Українська майстерня». Галерея «Київ», Київ

1993

• «Різдво». Виставка братства прп. Аліпія. Український Дім, Київ
• «Імпреза 93». Міжнародна бієнале, Івано-Франківськ
• «Великдень». Виставка братства прп. Аліпія. Український Дім, Київ
• «Біля яблуні». Виставка братства прп. Аліпія. Національний художній музей України, Київ
• «Хутір». Виставка Національної асоціації митців. Національний художній музей, Київ

1992

• «Причастя». Виставка братства прп. Аліпія. Будинок вчителя, Київ

1991

• «Відродження». Бієнале українського образотворчого мистецтва. Львівська картинна галерея, Львів
• Виставка художників України, Прага (Чехословаччина)
• «Шлях» — «Погляд». Виставка творчих об'єднань, музей Тараса Шевченка, Київ. Львівська картинна галерея, Львів
• «Єдність». 100 українських митців світу — 100-річчю українських поселень в Канаді. Національний художній музей, Київ

1990

• Республіканська художня виставка. Будинок художника, Київ
• Виставка українського мистецтва, Швеція

1989

• Республіканська художня виставка. Будинок художника, Київ
• Республіканська художня виставка, присвячена 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Національний художній музей, Київ

1988

• Республіканська виставка «Мальовнича Україна», Полтава
• «Діалог через віки». Виставка творчого об'єднання «Погляд». Політехнічний інститут, Київ

1987

• Республіканська виставка акварелі та малюнку. Будинок художника, Київ.

Публікації

Керівник проекту продовжуваного видання:

• Україна й українці: Полтавщина, Слобожанщина (Історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара. — Київ: НЦНК «Музей Івана Гончара», ПФ «Майстер книг», 2015. — 328 с. Анотації до аркушів і передмова — українською, англійською та французькою мовами. Формат 24 х 34 см. Обкладинка — тверда, у футлярі).
• Україна й українці: Київщина Лівобережна (Історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара. — К.: УЦНК «Музей Івана Гончара», ПФ «Оранта», 2007. — 272 с. Анотації до аркушів і передмова — українською, англійською та французькою мовами. Формат 24 х 34 см. Обкладинка — тверда, у футлярі).
• Україна й українці: Галичина, Буковина (Історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара. — Київ: УЦНК «Музей Івана Гончара», ПФ «Оранта», 2007. — 314 с. Анотації до аркушів і передмова — українською, англійською та французькою мовами. Формат 24 х 34 см. Обкладинка — тверда, у футлярі).
• Україна й українці: Вибрані аркуші (Історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара (вибрані аркуші). — Київ: УЦНК «Музей Івана Гончара» / друге видання. — К.: УЦНК «Музей Івана Гончара», ПФ «Оранта», 2008. — 344 с. Анотації до аркушів і передмова — українською, англійською та французькою мовами. Формат 24 х 34 см. Обкладинка — тверда, у футлярі).
• Україна й українці: Вибрані аркуші (Історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара (вибрані аркуші). — Київ: УЦНК «Музей Івана Гончара», ПФ «Оранта», 2006. — 344 с. Анотації до аркушів і передмова — українською, англійською та французькою мовами. Формат 24 х 34 см. Обкладинка — тверда, у футлярі).

Керівник проекту видань:

• ІВАН ГОНЧАР (Спогади про І. М. Гончара). — Київ, УЦНК «Музей Івана Гончара», 2007. — 576 с. Формат 20,5 х 29 см. Обкладинка тверда.

Співавтор видань:

• «Панас Ярмоленко. Портрет мого краю». — Київ: Родовід, 2006.

Художній редактор видань:

• Шевченків край: історико-культурологічні нариси. — К.: УЦНК «Музей Івана Гончара», ГО «Фонд Івана Гончара», ПП "Верещинські, 2005. — 520 с.: іл., ноти.

Каталоги:

• Українська народна ікона з колекції Музею Івана Гончара: Каталог виставки / Упор. П. Гончар, авт. тексту Р. Забашта. — К., Луганськ: Музей Івана Гончара, ТОВ «Знання», 1999. –28 с., іл.
• Барви творчості. Петро Гончар. Олександр Мельник. Володимир Онищенко: Каталог виставки. К., 1999.

Інтерв'ю

• Петро Гончар про батька [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Усі свої невдалі роботи я спалив — Петро Гончар [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар: ми вже давно незалежні, навіть у своїй вірі [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар: «Вся біда українців в тому, що ми не сформувались як нація» [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар: Увесь авангард побудований на народному мистецтві [Архівовано 5 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар, інтерв'ю. «МАРІЯ НЕЛЕП: „Я МАЛЮЮ ТАК, ЯК ВАМ ПОДОБАЄТЬСЯ“» [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар доносить народну творчість України в усіх її проявах [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар і його вікна. Громадське. Інші [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар: «Я довів те, що це наша національна ідея — фуфайка» [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Петро Гончар: «Робота має бути пропущена не тільки через розум, але і серце»

Примітки

1. Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
2. Гончар Петро Іванович Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
3. Матеріала Гончара П. І.
4. Тополі Петра Гончара