Гольдштейн Ізраїль Цалевич
Ізраї́ль Ца́левич (Цальович) Гольдште́йн (2 лютого 1918 — 17 лютого 2003, Київ) — радянський і український кінооператор, режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Лауреат Золотої медалі Академії мистецтв України. Народний артист України (2001)[1]. Короткий життєписПоступив до Київського кіноінституту, згодом переведений до операторського факультету ВДІКу (майстерня Л. Косматова)[2], котрий закінчив в 1939 році. У 1940—1941 рр. — оператор Української студії кінохроніки. Учасник Другої світової війни, входив до складу групи фронтових кінооператорів Центральної студії документальних фільмів.[3] Із січня 1942 р. — у кіногрупі Південно-Західного, Донського фронтів. З вересня 1942 р. по 1944 р. — у кіногрупі Сталінградського, Центрального фронтів. У 1944—1945 рр. — у кіногрупі 1-го Українського фронту.[2] У 1945—1997 рр. оператор і режисер на студії «Укркінохроніка». З 1980 року викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Член Спілки кінематографістів СРСР (1958).[2] На схилі життя ходив з паличкою, через болі, що посилювалися, пересів до інвалідного візка — руйнувався тазостегновий суглоб. 1998 року на операцію збиралися кінематографісти і небайдужі, замінили суглоб на штучний, і на дев'ятому десятку він продовжував ходити на зйомки. Його хронікальний доробок використовував в своїх фільмах Олександр Довженко. Майже три десятки фільмів з ним відзняв Владлен Кузнецов. Помер 2003 року в Києві. 2001 року на студії «Київнаукфільм» про нього знято документальну стрічку «Пасажири минулого століття», режисер В. Олендер. ФільмографіяОператор
Режисер-оператор
Примітки
Джерела
|