Глинський Іван Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глинський.
Глинський Іван Володимирович
Народився7 листопада 1923(1923-11-07)
Потуш, Тиврівський район, Україна
Помер16 березня 1983(1983-03-16) (59 років)
Могилів-Подільський, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьУкраїнська література, журналістика
Напрямокписьменник, перекладач, фольклорист, літературознавець, драматург
ЧленствоСПУ (з 1964 року)
ВПО (з 1971 року)

Гли́нський Іва́н Володи́мирович (* 7 листопада 1923 — †16 березня 1983) — український письменник, перекладач, фольклорист, літературознавець, драматург.

Біографія

Народився 7 листопада 1923 р. у с. Потуш теперішнього Тиврівського району на Вінниччині. Почав навчання в школі рідного села, згодом навчався у середній школі с. Лука Немирівського району.[1] На початку німецько-радянської війни (1941–1945 рр.) був контужений і потрапив до нацистського концтабору. У повоєнні роки працював у пресі, на культосвітній ниві Поділля та Буковини. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957) і деякий час учителював. Досконало знав німецьку, французьку, польську, румунську, молдовську мови, розмовляв їдишем. Цілком присвятивши себе літературній та громадській діяльності, останні десятиліття жив у Могилеві-Подільському, де помер 16 березня 1983 р.[2]

Літературна діяльність

Писати вірші почав ще до війни. Друкувався від 1946 р. Публікував оповідання, нариси, вірші, літературно-критичні, краєзнавчі розвідки та переклади в обласній і республіканській пресі, статті з питань теорії й практики художнього перекладу, культури мови, історії українсько-польських літературних зв'язків, дослідження українських імен та прізвищ.[3]

Автор п'єс «Коли квіти стріляють» (1966) та «Вас чекають матері» (1973), книги про походження українських імен та прізвищ «Твоє ім'я — твій друг» (1970), збірки гумору й сатири «Передбачливий гіість» (1983).

Як перекладач познайомив читачів із низкою творів — з карачаєво-балкарської мови («Вершники»), молдавської (Йон Друце, «Георге — удовин син»; Олексій Маринат, «Невгамовна дівчина»), білоруської, російської мов. Особливо плідно працював, перекладаючи з польської, зокрема творів Адама Міцкевича, Северина Гощинського, Юліуша Словацького (Беньовський. Кримські пригоди: фрагменти поеми — Сімферополь, 1984 та ін.), Марії Конопницької, Ярослава Івашкевича, Анджея Збиха («Ставка, більша за життя»), Вільгельма Маха («Вчителька, дочка Колумба») та Марії Ковнацької. Для видання «Іван Франко. Зібрані твори у 50 тт. — Т. 17 — К., 1979» переклав польськомовні Франкові повість «Лель і Полель» та оповідання «Герой мимоволі».[4]

Перебував у Спілці письменників України з 1964 р.

Стояв біля витоків створення Вінницької письменницької організації у 1971 р.[5]

Джерела і література

Примітки

  1. ↑ Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — С. 267–268.
  2. ↑ 7 листопада 2013 р. — 90 років від дня народження Івана Володимировича Глинського // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2013 року: хронол. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. О. Ю. Антонюк; відп. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2012. — С. 242.
  3. ↑ Глинський Іван Володимирович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 50.
  4. ↑ З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 66 — 67.
  5. ↑ Історія [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Вінницька обласна організація НСПУ

Див. також