Народився 10 жовтня 1846 року у Бюккебурзі. Був другою дитиною та старшим сином в родині спадкоємного принца Шаумбург-Ліппе Адольфа Георга та його дружини Ерміни цу Вальдек-Пірмонт. Мав старшу сестру Ерміну. Правлячим князем Шаумбург-Ліппе в той час був їхній дід Георг Вільгельм.
Сімейство згодом поповнилося сімома молодшими дітьми, з яких вижили Герман, Іда, Отто Генріх та Адольф. У 1860 році батько успадкував престол князівства.
Георг, після першої військової підготовки, почав навчання у Геттінгенському університеті. Згодом продовжив службу в армії. Після військової угоди між Пруссією та Шаумбург-Ліппе, 7-й Вестфальський єгерський батальон прусської армії був переведений із Клеве до Бюккебургу,[3] і Георг став у ньому капітаном. Брав участь у франко-прусській війні. Пізніше служив в 11-му гусарському полку у Дюссельдорфі, а у 1876—1879 роках — в гусарському полку лейб-гвардії у Потсдамі.
У віці 35 років узяв шлюб із 18-річною принцесою Саксен-Альтенбурзькою Марією Анною, небогою правлячого герцога Ернста.
Церемонія відбулася 16 квітня 1882 року в Альтенбурзі. Після весілля подружжя проживало у замку міста Штатгагена.[4] У них народилося дев'ятеро дітей:
Адольф (1883—1936) — останній князь Шаумбург-Ліппе, був одружений з Елен Елізабет Бішофф-Кортхаус, загинув в авіактастрофі, дітей не мав;
Моріц Георг (1884—1920) — принц Шаумбург-Ліппе, одружений не був, дітей не мав;
Генріх (1894—1952) — був одружений з графинею Марією-Ерікою Гарденберзькою, мали єдину доньку;
Маргарита (1896—1897) — прожила 1 рік;
Фрідріх Крістіан (1906—1983) — нацистський високопосадовець, письменник, був одружений з графинею Александрою цу Кастелл-Рюденхаузенською, згодом — із Марією Луїзою Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзькою, потім — із Оленою Бартолф, мав трьох дітей від першого шлюбу;
Єлизавета (1908—1933) — була одружена із бароном Йоганном Франкенсдорфом, мала двох дітей.
У травні 1893 року Георг став правлячим князем Шаумбург-Ліппе. У листопаді сімейство із двором перебралося до Бюккебургу. В період 1893—1896 років був розширений Бюккебурзький замок, який слугував головною резиденцією. Тоді ж був збудований Бюккебурзький палац, який зайняла вдовіюча матір князя.
У 1907 році кайзер Вільгельм повернув Георгу замок Шаумбург поблизу Рінтельна, захоплений у 1866 році.[5]
Князь помер наступного року після своєї матері. Похований у мавзолеї Бюккебургу.[6]
.jpg)
