|
Генрі Коул
Сер Ге́нрі Ко́ул (англ. Henry Cole; 15 липня 1808, Бат, Велика Британія — 15 квітня 1882, Лондон, Велика Британія) — британський громадський діяч, винахідник, дизайнер. Один з ініціаторів та організаторів проведення в Лондоні Всесвітньої виставки 1851 року та інших подібних заходів. Перший директор Музею Вікторії та Альберта. Вважається започатківцем традиції надсилання привітальних рідзвяних листівок. ЖиттєписГенрі Коул народився в місті Бат 15 липня 1808 року в родині капітана Генрі Роберта Коула та його дружини Летиції Дормер. 1817 року почав навчатися в державній школі Christ`s Hospital. Після закінчення навчання в 1823 році влаштувався клерком в історика Френсіса Палгрейва. Пізніше займався транскрибуванням текстів давніх документів як член Записної комісії. Водночас навчався малюванню аквареллю в художника Девіда Кокса, деякі свої ескізи показував на виставках у Королівській академії мистецтв. Разом із батьком проживав у будинку, власником якого був письменник Томас Лав Пікок. Коул малював для Пікока, допомагав у написанні статей про музичні вистави. Пікок представив Коула видатним діячам Джону Стюарту Міллу, Чарлзу Буллеру та Джорджу Ґроуту. Разом з ними Коул двічі на тиждень збирався в будинку Ґроута на Треднідл-стріт. У 1837—1840 роках працював асистентом Роуленда Гілла, що займався реформуванням англійської пошти. Коул зіграв ключову роль у запровадженні поштової системи Penny Post та вважається одним з авторів дизайну першої поштової марки — чорного пенні[7].  1843 року Коул замовив художнику Джону Каллкотту Горслі різдвяну листівку. Горслі створив тисячу таких листівок-літографій, а Коул надіслав їх своїм друзям як привітання з Рідзвом. Невикористані листівки Коул продав усім охочим. Таким чином, вважається, що Коул започаткував традицію розсилання різдвяних листівок[8][9][10][11]. Всесвітня виставка 1851 У 1840-х роках Генрі Коул намагався привернути увагу суспільства до проблеми змін у світогляді внаслідок промислового перевороту. 1845 року він запропонував термін «промислове мистецтво», а з 1849 року видавав «Журнал дизайну» (англ. «Journal of Design»)[12][13]. Як член Товариства заохочення мистецтв, виробництв та комерції Коул лобіював перед урядом свою кампанію з удосконалення стандартів промислового дизайну і здобув підтримку чоловіка королеви Вікторії — принца Альберта, за приязні взаємини з яким Коул дістав прізвисько Старий король[14]. 1847 року товариство отримало королівську хартію. Того ж року під патронатом принца Альберта Коул організував Виставку художніх виробництв (англ. Exhibition of Art Manufactures). Виставка здобула успіх, тому в 1848 та 1849 роках її провели в розширеному форматі. 1849 року Коул відвідав 11-ту П'ятирічну виставку в Парижі. Після цього в нього з'явилася ідея провести всесвітню виставку, де експонувалися б досягнення промисловості, науки, культури тощо з усього світу. 1850 року створено Королівську комісію із Всесвітньої виставки, що мала під керівництвом принца Альберта організувати виставку в 1851 році[15].  Велика виставка напрацювань індустрії усіх націй відбулася з 1 травня по 15 жовтня 1851 року в Кришталевому палаці в лондонському Гайд-парку. Виставка зібрала велику кількість відвідувачів та учасників і здобула значний фінансовий успіх. Успіх виставки 1851 року призвів до того, що надалі Коул також організовував подібні події у Великій Британії, зокрема Щорічні міжнародні виставки 1871—1874 років. Крім того, як результат Всесвітньої виставки 1852 року в Мальборо-гауз створено Музей декоративно-ужиткового мистецтва. 1857 року музей переїхав до Південного Кенсінгтона й іменувався, відповідно, Південнокенсінгтонським, допоки 1899 року королева Вікторія не перейменувала його на Музей Вікторії та Альберта[16]. Протягом 1857—1873 років Коул був директором музею. Псевдонім Фелікс Саммерлі1847 року Коул заснував організацію Felix Summerly's Art-Manufactures, у рамках якої під псевдонімом Фелікс Саммерлі (англ. Felix Summerly) виготовляв та продавав низку побутових предметів. Коул замовляв відомим художникам та скульпторам дизайн таких товарів, після чого відповідні підприємства виготовляли їх[17][18]. Зокрема, так з'явився заварний чайник, виготовлений компанією Mintons, що згодом здобув велику кількість нагород[19]. Також під цим псевдонімом Коул публікував літературні твори для дітей[20]. Нагороди1871 року нагороджений Медаллю Альберта Королівського товариства мистецтв[21]. 1875 року королева Вікторія посвятила Генрі Коула в лицарі й нагородила його Орденом Лазні[22]. Родина28 грудня 1833 року Коул одружився з Маріан Фермен (англ. Marian Fairman). У їхньому шлюбі народилося троє синів та п'ять дочок. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
