|
Гельцер Катерина Василівна
Катерина Василівна Гельцер (нар. 2 [14] листопада 1876 — пом. 12 грудня 1962) — російська балерина, найбільша зірка радянського балету 1920-х років. Народна артистка Республіки (1925). БіографіяНародилася 2 (14) листопада 1876 року в Москві в артистичній родині. Батько — Василь Гельцер, артист балету Великого театру; дядько — Анатолій Гельцер — театральний художник. У 1894 році по закінченні Московської балетної школи працювала у Большому театрі. У 1896—1898 роках виступала на сцені Маріїнського театру. Виступала в багатьох постановках балетмейстера М. І. Петіпа, що наклало великий відбиток на творчість балерини[5]. З 1898 по 1935 роки Гельцер виступала на сцені Большого театру. З 1910 року в складі антрепризи С. П. Дягілєва брала участь у гастрольних поїздках за кордон. Після жовтневої революції, коли майже всі зірки російського балету емігрували до Європи, вона виявилася в становищі «справжньої господині Большого театру»[6]. Вона першою з артистів балету удостоїлася звання «народної». У навколотеатральних колах лідируюче становище настільки вікової балерини пояснювали особливим благоволінням до неї з боку наркома освіти Луначарського[7]. У 1920-ті роки Гельцер була пов'язана узами шлюбу зі своїм багаторічним партнером по сцені — Василем Тихомировим. Їх творчий тандем зберігся і після того, як сім'я розпалася. «І хоча у Тихомирова була нова родина, для балерини стало природним щодня турбуватися про нього, дзвонити по телефону»[8]. Сценічна манера Катерини Гельцер являла собою синтез бездоганної техніки виконання, музикальності, виразності танцю з підвищеною увагою до внутрішнього життя сценічного образу. Величезний успіх мала 50-річна Гельцер у першому радянському балеті «Червоний мак». За офіційною версією, дітей у Гельцер не було, проте в 2005 році телеканал «Культура» продемонстрував документальний фільм, де стверджувалося, що до революції Гельцер була практично цивільною дружиною Карла Маннергейма, що вони ледь не повінчалися в 1924 році у церкві на Кухарській і що у них був спільний син Еміль[9]. Біографами Маннергейма ця інформація не підтверджується[10]. У 1930-х роках Гельцер гастролювала по СРСР. Її останні виступи відбулися у вельми похилому віці, у 1942—1944 роках. Далі працювала як педагог-консультант. Ігор Моїсеєв згадував про початок своєї кар'єри у Большому театрі[11]:
Катерина Гельцер жила в Москві, в будинку артистів МХТ в Брюсовому провулку (№ 17). У 1964 році на фасаді будівлі була встановлена меморіальна дошка на її честь (скульптор О. В. Пекарєв[12][13], архітектор Г. П. Луцький). Померла 12 грудня 1962 року. Похована в Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 3, фото могили[14]). Репертуар
ФільмографіяУ 1913 році Катерина Гельцер знялася у фільмах-балетах студії «Братів Пате» «Коппелія» (Франц — Леонід Жуков, Коппеліус — Володимир Рябцев) і «Вакханалія» (танці з опери «Самсон і Даліла»). Обидві зйомки режисера Кая Ганзена були втрачені. КолекціяКатерина Гельцер володіла значною колекцією творів мистецтва. Її цінність була настільки висока, що в 1941 році, коли фронт наближався до Москви, рішенням Комітету у справах мистецтв при Раді міністрів СРСР зібрання було включено до числа найбільш значущих особистих колекцій[15] і підлягало евакуації в тил поряд з колекцій державних музеїв. Генеалогія
Нагороди та премії
Література
У мемуарній літературі
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
