Гаусс (місячний кратер)
Кра́тер Га́усс (лат. Gauss) — стародавній великий метеоритний кратер у північно-східній частині видимого боку Місяця. Названа присвоєно в честь німецького математика, механіка, фізика, астронома і геодезиста Карла Фрідріха Гаусса (1777—1855) й затверджена Міжнародним астрономічним союзом у1935 році. Утворення кратера відбулось у нектарському періоді[1].
Опис кратераНайближчими сусідами кратера є: кратер Зенон[en] на північному заході, кратер Босс на півночі північному заході, кратер Ріман[en] на північному сході, кратер Білз на сході, кратери Релей[en] і Юрі[en] на південному сході; кратер Сенека[en] на півдні, а також кратери Берос[en] і Хан[en] на південному заході. На північному заході від кратера знаходиться Озеро Надії. Селенографічні координати центру кратера 36°01′ пн. ш. 79°05′ сх. д. / 36.01° пн. ш. 79.08° сх. д., діаметр 170,7 км[2], глибина 2,64 км[3]. Кратер має полігональну форму, за час свого існування зазнав значних руйнувань, вал кратера найбільше зберігся у північній частині, у південній частині він найбільше зруйнований і прокреслений радіальними борознами. Внутрішній схил валу має терасоподібну структуру у північно-західній частині і сліди обвалів у північно-східній частині. Середня висота валу кратера над навколишньою місцевістю становить 1860 м[1]. Дно чаші кратера є рівним і поцятковане безліччю кратерів різного розміру; найбільшими з яких є сателітні кратери Гаусс E, Гаусс F, Гаусс G у південно-західній частині чаші (див. нижче), Гаусс W у південно-східній частині і Гаусс В у східній. У північно-західній частині знаходиться низка коротких хребтів, ланцюжок піків перетинає кратер з півночі на південь. Майже по усьому периметру чаші кратера тягнеться система борозн. У силу свого розташування поблизу північно-східного лімбу Місяця кратер має при спостереженнях із Землі спотворену форму і умови його спостереження залежать від лібрації Місяця. Сателітні кратери
Див. також
Примітки
Посилання
|