Гадлі Каньчузькі
Гадлі Каньчузькі (пол. Hadle Kańczuckie) — село в Польщі, у гміні Яворник-Польський Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 255 осіб (2011[1]). МісцевістьСело розташоване над річкою Млєчною. Терен гористий, навколо ліси, земля — червона глина, що дає мало врожаю. ІсторіяУ 1377 р. руський воєвода Ладомир Волошин, «што же єсть нам вѣрно послужилъ и єщи служити будеть», отримав від ладислава Опольчика, тодішнього генерального старости руських земель, привілей на пустир Годле поле над р. Тернавкою поблизу Бохуря, у якому мав «садити село у волоськоє право», де його обов'язком було «князю служити трими стрѣлци», а по заселенні «ис каждого кметя по два гроша широка у княжю комору давати на каждый рокъ». Потрібно зазначити, що це було перше село в тодішній Польщі, засноване на цьому праві. У XV столітті Гадлі поділилися. В результаті з’явилося два нові села — Гадлі Шклярські і Гадлі Каньчузькі, які на початку XIX століття в результаті родових суперечок купила графиня Гумніцка (Humnicka) з Гумніц (Humniska). В 1866 році в Гадлях і селах навколо панує епідемія холери, помирає кожен десятий. Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1882 р. Гадлі Каньчузькі знаходились у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, проживали 436 римо-католиків, немає даних щодо греко-католиків і євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості. У 1904 р. прокладена вузькоколійна залізниця Динів — Переворськ зі станцією Гадлі Каньчузькі. У 1919-1939 рр. село входило до Переворського повіту Львівського воєводства. У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства. РелігіяУкраїнці відвідували церкву Преображення Господнього в сусідньому селі Гадлі Шклярські. Церква була збудована в 1792 р., а відновлена 1911 р., була дочірньою церквою парафії в Тарнавці Лежайського деканату Перемишльської єпархії. Кількість греко-католиків у Гадлях Каньчузьких подавалась у шематизмах окремо з 1905 р. по 1913 р., коли налічувалося 58 греко-католиків[2]. Надалі число парафіян подавалось сумарно для двох сіл аж до виселення українців. ДемографіяДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:
Примітки
Зовнішні посилання
|