Вітвер Іван Олександрович
Іван Олександрович Вітвер (25 лютого 1891 року, Ільїно —15 серпня 1966 року, Москва) — російський радянський економіко-географ, країнознавець, доктор географічних наук (1938), професор МДУ імені М. в. Ломоносова (1935) і МДІМВ[3][4]. Заслужений діяч науки РРФСР, лауреат Державної премії СРСР[4]. Засновник радянської наукової школи соціально-економічного країнознавства, автор серії підручників з соціально-економічної географії зарубіжних країн[4]. БіографіяІван Олександрович Вітвер народився 25 лютого 1891 року в присілку Ільїно Іллінської волості Корчевського повіту Тверської губернії (тепер Маловасильївське сільське поселення Кімрського район) в родині швейцарського сировара і російської дворянки[5]. Впродовж 1910—1913 років Іван Олександрович навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Московського університету, де слухав лекції з географії та антропології професора Дмитра Миколайовича Анучина[5]. Пізніше облишив навчання і поступив до Московської консерваторії[5]. 1916 року, після завершення навчання в консерваторії повернувся до університету, 1921 закінчив історико-філологічний факультет за спеціальністю «історія»[3]. Впродовж 1922—1926 років навчався в аспірантурі Московського університету, паралельно працюючи науковим співробітником в Інституті історії[5]. У вільний час викладав історію та економічну географію в школі[5]. 1925 року Вітвер захистив дисертацію на тему «Військові поселення в Росії на початку XIX століття» і отримав ступінь магістра історії[5]. Після цього він перейшов на роботу в редакцію видавництва «Велика радянська енциклопедія», де пропрацював до 1933 року спочатку у відділі історії, потім географії[5][6]. 1929 року Микола Миколайович Баранський запросив Вітвера читати курси з Латинської Америк ина кафедрі економічної географії СРСР географічного факультету МДУ[7]. У 1933 року отримує посаду доцента. Через рік стає завідувачем першої в Росії кафедри економічної та політичної географії капіталістичних країн. Ще через рік — доктором географічних наук і професором без захисту дисертації (звичайна практика того часу)[5]. Цю посаду він обіймав до 1954 року[6]. Впродовж 1934-1936 років паралельно читав курси лекцій в Інституті червоної професури і в Комуністичній академії, працював в науково-дослідному Інституті географії[5]. Під час німецько-радянської війни, впродовж 1941—1943 років перебував в евакуації, був деканом географічного факультету в Ашхабаді і Свердловську. У 1944—1954 роках викладав на факультеті міжнародних відносин МДУ, пізніше Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМВ)[6]. Надалі зосередився на науковій та адміністративній роботі, був змушений залишити посаду завідувача кафедрою економічної географії капіталістичних країн 1954 року через проблеми зі здоров'ям[6]. Іван Олександрович Вітвер, як і ряд інших радянських географів, жодного разу не був за межами СРСР, що не заважало йому викладати економічну географію зарубіжних країн і писати підручники з країнознавства. Помер Іван Олександрович 15 серпня 1966 року, у віці 75 років, похований на Новодівичому кладовищі Москви. Наукові праціІван Олександрович був організатором науки, одним із засновників радянської наукової школи соціально-економічної географії зарубіжного світу і країнознавства[3]. Спеціалізувався на вивченні країн Латинської Америки, Франції, Німеччини та інших країн Європи; засновник відповідних напрямків в університеті[5][4]. Автор відомого підручника «Економічна географія зарубіжних країн», що витримав 15 перевидань впродовж 1935—1955 років[3][4]. Підручник був перекладений на ряд європейських мов і видавався в Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Угорщині, НДР, Китаї, Японії, Великій Британії, Франції[4]. Вітвер створив в Московському університеті курси з географії світового господарства, історії економічної і політичної географії зарубіжних країн, спецкурси з географії Німеччини, Франції і Великої Британії[5]. Основні праці:
Нагороди і відзнакиІван Олександрович за свої здобутки в досліджуваній області був заслужено відмічений рядом нагород:
Примітки
Література
Посилання
|