Віппер Борис Робертович
Борис Робертович Віппер (латис. Boriss Vipers; 3 (15) квітня 1888, Москва — 24 січня 1967, Москва) — латвійський радянський мистецтвознавець, що спеціалізувався на західноєвропейському мистецтві, зокрема, на мистецтві Італії і Голландії, а також Росії і Латвії. Заслужений діяч мистецтв РСФРР (1959), член-кореспондент АМ СРСР (1962), професор (1918). Син історика Р. Ю. Віппера. Навчався в Московському університеті (1906—1911), викладав у Московському (з 1915) і Латвійському (1924—1941) університетах. З 1944 року виконував обов'язки директора наукового відділу у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. Пушкіна. Основні праці присвячені кардинальним проблемам історії мистецтва (питанням реалізму, боротьби напрямків, історії стилів і жанрів), вирізняються широтою узагальнень і охвату матеріалу, різнобічним аналізом історико-художніх процесів, точним виділенням визначальних якостей творів мистецтва.[4] Твори
Примітки
|