|
Віолета Чаморро
Віолета Чаморро (ісп. Violeta Chamorro; нар. 18 жовтня 1929, Рівас, Нікарагуа) — нікарагуанська політична та державна діячка, журналістка, перша жінка-президент Нікарагуа з 1990 до 1997 року. Третя жінка, яка обіймала посаду очільниці держави в Латинській Америці після Ісабель Перон та Лідії Ґейлер Техади. ЖиттєписНародилась 18 жовтня 1929 року в місті Рівас, у родині заможних землевласників на півдні Нікарагуа[1]. Початкову освіту здобула в місті Гранада, середню у столиці, місті Манагуа. Згодом навчалася у коледжі в Сан-Антоніо, штат Техас, у 1945 році в коледжі у Вірджинії, США. У червні 1947 року її батькові поставили діагноз — рак легенів, і вона повернулася в Нікарагуа, не закінчивши навчання в США. У грудні 1950 року Віолета Чаморро одружилася з Педро Хоакіном Чаморро, згодом лідером опозиції в роки диктатури Анастасіо Сомоси. Після смерті чоловіка, у 1978 році, змінила його на посаді редакторки опозиційної газети «La Prensa». Після падіння режиму Сомоси увійшла до складу революційної хунти, проте вже за рік, у квітні 1980 року, пішла у відставку на знак протесту проти посилення впливу сандіністів в коаліційному уряді, який очолював Даніель Ортега. На президентських виборах перемогла сандиністського кандидата Данієля Ортегу, незважаючи на те, що сандіністи контролювали уряд та ресурси. Чаморро виграла у 7 з 9 адміністративних округів і отримала 55,2 % підтримки виборців проти 40,8 % у Даніеля Ортеги. Обрана президентом Нікараґуа, від Національної опозиційної спілки[en], 25 квітня 1990 року. Здійснила в країні процес національного примирення, скасувала обов'язкову військову службу, лібералізувала економіку. Після завершення президентських повноважень в січні 1997 року більше не займається політичною діяльністю, живе в своєму будинку в Манагуа. Примітки
Джерела
Див. такожПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
