Зебальд народився у містечку Вертах другою дитиною в сім'ї Рози Еґельгофер і Георга Зебальда. Мав старшу сестру Гертруду, що народилася 1941 р., і молодшу — Беату — 1951 р.
З 1948 до 1963 Зебальд жив на півдні Німеччини, в альпійському селі Зонтгофен.
Батько, Георг — син залізничника, починав вчитися на слюсаря, а в 1929 вступив до армії. Будучи солдатом Вермахту, піднявся до рангу капітана. До 1947 був у французькому воєнному полоні. З середини п'ятдесятих років, завершуючи сімдесят першим роком служив у Бундесвері (останнім часом у званні полковника). Проте, найбільше чоловічий вплив на Зебальда справляв дідусь по материній лінії, що 40 років пропрацював сільським жандармом.
Мати у 1943 році, напередодні народження сина пережила бомбардування в батьківському містечку Бамберг.
З 1954 навчається в гімназії «Марія Штерн» в Імменштадті, потім з 1955 — в середній школі Оберстдорфа, де в 1963 і отримує атестат зрілості. 1956 помирає дід. Звільнений з військової служби за станом здоров'я, (порок серця) Зебальд поступив до Фрайбурзького університету, а потім зміг перейти до сусіднього університету Фрібура), котрий закінчив 1966 року бакалавром.
1966 року емігрує до Англії, де одружується в 1967 році зі своєю подругою кінця шкільних років. 1976 переїхав разом із дружиною та дочкою до Хінгема в парафіяльний будинок у вікторіанському стилі із величезним напів здичавілим садом.[5]
Зебальд помер 14 грудня 2001 р. в результаті серцевого нападу в автомобільній аварії, в яку потрапив разом з дочкою Анною. Похований на кладовищі святого Андрія в Норвічі.
Свої імена Вінфрід і Георг, Зебальд відкинув. Вінфрід для нього було надто «нацистське» ім'я; родина та друзі кликали його Макс. Тісна дружба поєднує його з письменником Майклом Гамбургером, який переклав деякі Зебальдові твори англійською.
Літературна творчість
Забальдів літературний доробок був написаний головним чином з кінця 1980-х років. Хоча в Німеччині до середини дев'яностих як письменник він залишався маловідомим. Велику популярність здобув у Великій Британії, США та Франції, його тексти перекладала Сьюзен Зонтаґ. Сьогодні Зебальд — один із найобговорюваніших німецькомовних авторів.
Багато текстів помітно меланхолійні. Важливим є питання про сенс та функції пам'яті. Автор присвячує твори травмованим людям: вигнанцям, що як і сам Зебальд-оповідач, залишили свою країну, а в чужій намагаються переорієнтуватися. Особливе значення для письменника має питання німецько-єврейських відносин. У підлітковому віці він був обурений мовчанням батькового покоління про події війни і про Голокост. Пізніше спрямовував свою критику також і проти мовчання літератури і суспільства, що проігнорвали знищення німецьких міст бомбардуваннями союзників.
Аргументаційна дія есеїста і критика Зебальда безсумнівна. Професійно вів суперечку за моральну цілісність Альфреда Андерша, що мав певне відношення до Третього Рейху, яку він розв'язав в есе надрукованому 1993 року в журналі[6]. Врешті став підтримкою для германістики у Великій Британії і посередником німецькомовної літератури в англосакському просторі.
Nach der Natur. Ein Elementargedicht
Слідом за природою: елементарна поема (1988) перший Зебальдова літературний твір у вузькому розумінні цього слова. Перші частини розповідають про художника Матіаса Ґрюневальда і про лікаря та натураліста Георга Вільгельма Стеллера (учасників Другої Камчатської експедиціїWindsheim); остання третина відбувається у Вертах. Над змальованими враженнями від подій стоять екзистенційні питання людства та біографія автора.
Schwindel. Gefühle
Запаморочення. Почуття (1990) Зебальд перетворює в чотири тісно переплетені між собою подорожніх розповіді з власного досвіду і меланхолійні спогади про Стендаля та Кафку, маршрутами яких і подорожує герой.
Die Ausgewanderten.Vier lange Erzählungen
Емігранти. Чотири довгі розповіді (1992) Містить історії життя чотирьох людей, побудовані частково на автентичних документах. В Паулеві Берейтері Зебальд втілює свого вчителя початкових класів із Зонтховена, історичному прототипу якого, Арміну Мюллеру як єврею, в нацистську епоху було заборонено навчати німецьких дітей. З вигаданого двоюрідного діда Амброса Адевальда Зебальд робить дворецького одного багатого єврея-американця, що помирає від психічного розладу часто охоплений жахами Першої світової війни. Йоханес Наеґелі, друг головного героя першої розповіді, має риси зебальдового діда. Історія Луїзи Ланценберг в останній частині, розповідає в літературній формі про народжену в 1891 році Тею Франк-Ґ.
Das Buch Die Ringe des Saturn. Eine englische Wallfahrt
Кільця Сатурна[en] «Одне англійське паломництво.» Книга — подорожні нотатки. Я-розповідач мандрує в меланхолійному настрої англійським графством Саффолк.
For Years Now (2001)
Збірка зебальдових коротких віршів англійською.
Austerlitz (2001)
Роман «Аустерліц» вважається шедевром Зебальда. У творі йдеться про пошуки шістдесятилітнім Жаком Аустерліцем свого походження.
аудіокнига, читає Міхаель Крюґер / gelesen von Michael Krüger: Hörverlag, München 2017, 9 CD.
Unerzählt, 33 Texte. Hanser, München, 2003.
Campo Santo. Herausgegeben von Sven Meyer. Hanser, München 2003, ISBN 3-446-20356-7.
Über das Land und das Wasser. Ausgewählte Gedichte 1964—2001. Herausgegeben von Sven Meyer. Hanser, München 2008.
Есеїстика і літературознавство
Carl Sternheim: Kritiker und Opfer der Wilhelminischen Ära. Kohlhammer, Stuttgart 1969.
Der Mythus der Zerstörung im Werk Döblins. Ernst Klett, Stuttgart 1980.
Die Beschreibung des Unglücks. Zur österreichischen Literatur von Stifter bis Handke. 1985.
A radical stage: theatre in Germany in the 1970s and 1980s. (Radikale Bühne — Theater in Deutschland in den 1970er und 1980er-Jahren.) Herausgegeben von W.G. Sebald. Berg, Oxford 1988.
Unheimliche Heimat. Essays zur österreichischen Literatur. 1991.
Logis in einem Landhaus. (Autorenporträts über Gottfried Keller, Johann Peter Hebel, Robert Walser u.a.) 1998.
Luftkrieg und Literatur: Mit einem Essay zu Alfred Andersch. 1999.
Ich möchte zu ihnen hinabsteigen und finde den Weg nicht. Zu den Romanen Jurek Beckers. In: Sinn und Form 2/2010, S. 226—234
Інтерв'ю
Torsten Hoffmann (Hg.): «Auf ungeheuer dünnem Eis». Gespräche 1971 bis 2001. Fischer-Taschenbuchverlag, Frankfurt am Main 2011, ISBN 978-3-596-19415-5.
Elena Agazzi: La grammatica del silenzio di W. G. Sebald. Artemide, Roma 2007, ISBN 978-88-7575-046-6.
Marcel Atze / Franz Loquai (Hgg.): Sebald. Lektüren. Ed. Isele, Eggingen 2005, ISBN 3-86142-363-4.
Marcel Atze: Sebald in Freiburg, Deutsche Schillergesellschaft, Marbach am Neckar 2014 (Reihe Spuren, Heft 102). ISBN 978-3-937384-89-4
Heinz L. Arnold (Hg.): W. G. Sebald. Text + Kritik, Heft 158, 2003, ISBN 3-88377-728-5.
Klaus Bonn: Homoerotik, Hasard, Hysterie unter anderem. Zur Figuration der Männlichkeit bei W. G. Sebald. In Forum Homosexualität und Literatur, Nr. 49. Siegen 2007, ISSN0931-4091, S. 5–40.
Ulrich von Bülow et al. (Hgg.): Wandernde Schatten. W. G. Sebalds Unterwelt. Marbacher Katalog Nr. 62. Deutsche Schillergesellschaft, Marbach 2008, ISBN 978-3-937384-45-0.
Jo Catling / Richard Hibbit (Hgg.): Saturn's Moons, W. G. Sebald — A Handbook. LEGENDA Modern Humanities Research Association and Maney Publishing 2011, ISBN 978-1-906540-02-9.
Scott Denham / Mark McCulloh: W. G. Sebald: History — Memory — Trauma. De Gruyter, Berlin / New York 2006, ISBN 3-11-018274-2.
Anton Distler: Kein Verstehen ohne fundamentale Ontologie. Eine philosophische Analyse des Werks von W. G. Sebald aufgrund der «existentiellen Psychoanalyse» Jean-Paul Sartres. Königshausen & Neumann, Würzburg 2008, ISBN 978-3-8260-3812-9.
Anne Fuchs: «Die Schmerzensspuren der Geschichte.» Zur Poetik der Erinnerung in W. G. Sebalds Prosa. Böhlau, Köln 2004, ISBN 3-412-08104-3.
Rüdiger Görner (Hg.): The Anatomist of Melancholy: Essays in Memory of W. G. Sebald. Iudicium, München 2003, ISBN 3-89129-774-2.
Rüdiger Görner: W. G. Sebald — Gespräch mit Lebenden und Toten. Bogen 48, Hanser, München / Wien 2001, ISBN 3-446-20032-0.
Mario Gotterbarm: Die Gewalt des Moralisten. Zum Verhältnis von Ethik und Ästhetik bei W. G. Sebald. Wilhelm Fink, Paderborn 2016, ISBN 978-3770560684.
Christina Hünsche: Textereignisse und Schlachtenbilder. Eine sebaldsche Poetik des Ereignisses. Aisthesis, Bielefeld 2012, ISBN 978-3-89528-903-3.
Franz Loquai: W. G. Sebald. Edition Isele, Eggingen 1997, ISBN 3-86142-103-8.
Gerhard Köpf (Hg.): Mitteilungen über Max. Marginalien zu W. G. Sebald. Laufen, Oberhausen 1998, ISBN 3-87468-142-4.
Michael Krüger (Hg.): W. G. Sebald zum Gedächtnis. Akzente. Zeitschrift für Literatur, Heft 1, 2003.
Florian Lehmann: Realität und Imagination. Photographie in W. G. Sebalds Austerlitz und Michelangelo Antonionis Blow Up. University of Bamberg Press, Bamberg 2013, ISBN 978-3-86309-140-8.
Sigurd Martin, Ingo Wintermeyer (Hgg.): Verschiebebahnhöfe der Erinnerung. Zum Werk W. G. Sebalds. Königshausen & Neumann, Würzburg 2007, ISBN 978-3-8260-3384-1.
James P. Martin: The crisis of cultural knowledge in [Michael Koehlmeier's «Telemach», Christoph Ransmayr's «Morbus Kitahara» and W. G. Sebald's «Die Ringe des Saturn». Washington 2004, OCLC177275147 (дисертація Georgetown University Washington D.C. 2004, 227 с.).
Mark McCulloh: Understanding W.G. Sebald. University of South Carolina Press, Columbia, SC 2003, ISBN 1-57003-506-7.
Tanja Michalsky: Zwischen den Bildern. W.G. Sebalds Gewebe der Erinnerung, in: Peter Geimer, Michael Hagener (Hgg.): Nachleben und Rekonstruktion. Vergangenheit im Bild, Wilhelm Fink, München 2012, ISBN 978-3-7705-5339-6, S. 251—275.
Bettina Mosbach: Figurationen der Katastrophe. Ästhetische Verfahren in W. G. Sebalds «Die Ringe des Saturn» und «Austerlitz». Aisthesis, Bielefeld 2008, ISBN 978-3-89528-645-2.
Michael Niehaus, Claudia Öhlschläger (Hgg.): W. G. Sebald. Politische Archäologie und melancholische Bastelei. Erich Schmidt Verlag, Berlin 2006, ISBN 3-503-07966-1.
Susanne Schedel: «Wer weiß, wie es vor Zeiten wirklich gewesen ist?» Textbeziehungen als Mittel der Geschichtsdarstellung bei W. G. Sebald. Königshausen & Neumann, Würzburg 2004, ISBN 3-8260-2728-0.
Fridolin Schley: Kataloge der Wahrheit: Zur Inszenierung von Autorschaft bei W. G. Sebald. Göttingen: Wallstein, 2012, ISBN 978-3-8353-0960-9.[10]
Peter Schmucker: Grenzübertretungen: Intertextualität im Werk von W. G. Sebald. De Gruyter (Spectrum Literaturwissenschaft / Spectrum Literature) 2012, ISBN 978-3-11-027835-4.
Uwe Schütte: Weil nicht sein kann, was nicht sein darf. Anmerkungen zu W. G. Sebalds Essay über Jurek Beckers Romane, in: Sinn und Form 2/2010, S. 235—242.
Uwe Schütte: W. G. Sebald. Einführung in Leben und Werk. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2011, ISBN 978-3-8252-3538-3.
↑Сам письменник волів, щоб його називали Макс, а на письмі використовував акронім В. Г., оскільки імена Вінфрід та Георг здавалися йому надто консервативними.
↑Lettre International (W.G. Sebald: Between the Devil and the Deep Blue Sea — Alfred Andersch. Das Verschwinden in der Vorsehung. In: Lettre International, Heft 20, I. Vj./93
