Вінайкін Василь Павлович

Василь Павлович Вінайкін
Народження	9 січня 1924(1924-01-09) с. Шамкіно, Чуваська автономна область, РРФСР
Смерть	16 листопада 2019(2019-11-16) (95 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР Україна
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	скульптор
Автограф

Віна́йкін Васи́ль Па́влович (нар. 9 січня 1924 року, с. Шамкіно, Чуваська автономна область, РРФСР — пом. 16 листопада 2019, Київ[1]) — український радянський скульптор, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1971).

Біографія

В 1947—1953 роках навчався в Київському художньому інституті у М. Г. Лисенка та О. П. Олійника.

Творчість

Скульптурні портрети та композиції

• «Богдан Хмельницький» (1954)
• «Юність» (1957)

Пам'ятники

• Монумент на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією. У співавторстві з В. В. Гречаником і П. Ф. Кальницьким, (Переяслав, 1954). — Демонтований у травні 2022, згідно рішенню населення після геноциду у Бучі і Ірпіні.[2]
• Пам'ятник Миколі Кузнецову. У співавторстві з І. П. Шаповалом (Рівне, 1961, демонтований на початку 1990-х років).
• Пам'ятник учасникам Січневого збройного повстання 1918 року. Скульптори В. П. Вінайкін і В. В. Климов, архітектор В. Г. Гнєздилов (Київ, 1967). — Демонтований 23 грудня 2023 року в рамках кампанії деколонізації.
• Пам'ятник Василю Боженку у Києві. У співавторстві з архітекторами В. С. Богдановським та І. Л. Масленковим (Київ, 1967)
• Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим, розстріляним фашистами у Дарниці. У співавторстві з В. В. Гречаником та архітектором К. О. Сидоровим (Київ, 1970)
• Погруддя Володимира Короленка. У співавторстві з архітектором М. П. Іванчуком (Житомир, 1973)
• Меморіальний комплекс Вічної Слави. У співавторстві з Ф. Короваєм та архітектором В. Г. Гнєздиловим (Суми, 1975)
• Меморіальний комплекс воїнам Південно-Західного фронту в урочищі Шумейкове (поблизу с. Ісківці Полтавської області, 1976).
• Пам'ятник на честь радянських воїнів-визволителів. У співавторстві з Б. М. Карловським, В. К. Жигуліним (Ковель, 1977)
• Монумент Батьківщина-Мати у Києві. У співавторстві з В. З. Бородаєм, Ф. М. Сагояном і архітекторами В. Д. Єлізаровим, Г. М. Кислим, М. М. Фещенком (Київ, 1980).
• Пам'ятник Леніну у Маріуполі. Споруджено у 1987 році, повалено 15 серпня 2014 року.[3][4]

Зображення

• 
  Пам'ятник учасникам Січневого збройного повстання
• 
  Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим, розстріляним фашистами
• 
  Меморіальний комплекс Вічної Слави в Сумах
• 
  Монумент Батьківщина-Мати у Києві
• 
  Погруддя Володимира Короленка
• 
  Пам'ятник Василю Боженку

Примітки

1. Пам'яті наших
2. Укрінформ: У місті Переяслав Київської області знесли монумент відзначення 300-річчя возз’єднання України з росією
3. Повалено пам'ятник Леніну в Маріуполі — Громадське телебачення Приазов'я
4. Мариуполь остался без главного Ленина (Дополнено, ФОТО, ВИДЕО) [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] — 0629.com.ua

Джерела

• Вінайкін Василь Павлович [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Київської організації Національної спілки художників України
• Вінайкін Василь Павлович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 116 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.