|
Вільхівська Тетяна ГуставівнаТетяна Густавівна Вільхівська (Волховська), до шлюбу Гамиф (*січень 1763 - † січень 1853) — українська поміщиця, власниця села Мойсівки (Мосівки) (нині – Драбівський район, Черкаська область), де бував Тарас Шевченко; родичка де Бальменів та Башилових. Біографічна довідкаДружина дійсного статського радника Волховського Петра Степановича, Тетяна Вільхівська (Волховська), вважалась напівнімкенею, напівросіянкою[1]. Ні дітей, ні прямих спадкоємців вона не мала. Дуже любила гучні розваги і гру в карти[2]. Вихована як справжня аристократка свого часу, вона все своє життя прожила у розкоші. Приймала численних гостей, серед яких були історик М. Маркевич, М. Корсун, сімейство Тарновських, Галаганів, Раковичів, хрестила дітей у багатьох поміщиків – де Бальменів, Закревських, Вишневських, Селецьких – безоглядно витрачаючи кошти. Чоловік помер у 1815 році, Волховська набагато пережила його — померла у січні 1853 року, на 91 році життя. Тетяна Вільхівська і Тарас ШевченкоТетяна Вільхівська щороку, 12 січня, у день своїх іменин, та 29 червня у день народження покійного чоловіка влаштовувала в Мойсівці пишні бали[3], на які з’їжджались численні гості з різних повітів Чернігівської, Полтавської, Київської та інших губерній. Ці бали згадував у своїх спогадах[4] Олександр Афанасьєв-Чужбинський: «…Їх відвідувала більшість дворян та поміщиків, тривали вони близько двох-трьох днів. Усіх гостей незалежно від стану приймали однаково». Тарас Шевченко побував у готях в Тетяни Вільхівської тричі. Вперше він приїхав туди 29 червня 1843 року з Євгеном Гребінкою. Вдруге Шевченко приїздив до Мойсівки 12 січня 1844 року і втретє – 12 січня 1846 року. У Мойсівці Шевченко познайомився з Яковом де Бальменом, Василем Капністом, Олександром Афанасьєвим-Чужбинським, а також родиною Закревських: Ганною та Платоном. На балах гості розважались: танцювали, грали в азартні ігри, хизувались модними строями, освоювали нові танці та слухали нову музику, прогулювались, читали останні новинки літератури. Серед цих новинок був і «Кобзар» Шевченка. Вразливі панянки наввипередки читали напам’ять уривки з «Кобзаря». «Баль, своїм звичаєм, повинна була розпочати сама господиня танцем в першій парі з гостем, якого вважали найзнаменитішим. Таким гостем усі уважали Шевченка, але 80-літня Вільхівська не спроможна була танцювати. Шевченко сказав, що, опріч господині, він ні з ким не піде танцювати. Погодилися на тому, що Шевченко вдарить трепака, а Вільхівська, сидячи в фотелю vis-a-vis, буде притупцьовувати.» Серед творів Шевченка, виконаних у Мойсівці: акварельний портрет Шостки Олександри Іванівни[5], портрет господині села — Т. Г. Волховської і копія портрета П.С.Волховського. Ці картини довгий час прикрашали стіни однієї з віталень будинку. Також були написані дві картини під назвою «Бал у Волховських», карикатурні портрети «Товариства мочемордія». Перебуваючи у засланні в Кос-Аралі, Шевченко згадував у листах до Варвари Рєпніної[6]: «…Жива ли она, добрая старушка? И собираются ли по-прежнему в сей день к ней нецеремонные соседи со чады и домочадцы повеселиться денька на два-три и вновь разъехаться до 12 генваря. Жива ли она и много ли осталось в живых о которых с удовольствием воспоминаю?». «В Мосевке для меня была если не искренняя радость, то во всяком случае и не угнетающая тоска…». У вірші «Г.З.»[7] (Немає гірше, як в неволі) поет згадує: «… І те село, і ті люде, По-давньому, як-то кажуть Примітки
Джерела
|