Вільмош Вільгейм

Ф
Вільмош Вільгейм
Особисті дані
Народження 25 листопада 1895(1895-11-25)
  Будапешт, Австро-Угорщина
Смерть 1962(1962)
Громадянство  Угорщина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1916–1923 Угорщина «Ференцварош» 99 (2)
1923–1924 Італія «Віченца» ? (?)
1925 Угорщина «Ференцварош» 1 (0)
1925–1927 Італія «Кремонезе» 15+ (2+)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1928–1931 Італія «Віченца»
1931–1935 Італія «Спеція»
1935–1936 Італія «Фоджа»
1936–1939 Італія «Падова»
1939–1940 Югославія «Славія» (Сараєво)
1947–1948 Італія «Падова»
1949–1950 Італія «Віченца»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Вільмош Вільгейм (угор. Wilheim Vilmos) або Вільмош Вільгельм I. (угор. Wilhelm I. Vilmos), а також Гільєрмо Вільгейм (італ. Guglielmo Wilheim) (25 листопада 1895, Будапешт  — 1962) — угорський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер.

Клубна кар'єра

Більшу частину ігрової кар'єри провів у складі футбольного клубу «Ференцварош». П'ять разів ставав з командою срібним призером чемпіонату Угорщини. У 1922 році виграв кубок Угорщини. У фіналі «Ференцварош» переміг «Уйпешт» — 2:2 і 1:0 у переграванні[1].

Також виступав у складі італійських клубів «Віченца» і «Кремонезе»[2].

Кар'єра тренера

Більшу частину тренерської кар'єри провів у італійських клубах, що переважно виступали у нижчих дивізіонах чемпіонату. Працював у «Віченці» (двічі), «Спеції», «Фоджі» і «Падові» (двічі)[2].

Також очолював югославський клуб «Славія» (Сараєво), з яким став бронзовим призером чемпіонату у сезоні 1939–1940[3].

Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки двом голам найбільш відомого нападника клубу Милана Райлича і голу Бранко Шаліпура[4]. У матчі-відповіді «Ференцварош» переміг з рахунком 11:1 і вийшов у півфінал[5].

Примітки

  1. ↑ Протокол фінального матчу. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 9 січня 2020.
  2. ↑ а б Угорські футболісти і тренери в Італії. Архів оригіналу за 1 жовтня 2007. Процитовано 9 січня 2020.
  3. ↑ Всі матчі фінального турніру чемпіонату Югославії 1939-40
  4. ↑ Протокол матчу. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
  5. ↑ Матчі на iffhs.de

Посилання


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.