Вільгельм Майзе (генерал)

Вільгельм Майзе
нім. Wilhelm Meise
Народився	16 серпня 1891(1891-08-16)  Мюнхен, Німецький Райх
Помер	11 серпня 1974(1974-08-11)  (82 роки)
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль принца-регента Луїтпольда Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Медаль «За відвагу» (Гессен) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Пам'ятна військова медаль (Австрія) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Великий офіцер ордена «Святий Олександр»

Вільгельм Майзе (нім. Wilhelm Meise; 16 серпня 1891, Мюнхен — 11 серпня 1974) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія

В липні 1910 року поступив на службу в 3-й інженерний батальйон Баварської армії. Учасник Першої світової війни, служив у інженерних частинах.

Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 жовтня 1935 року — командир 7-го (Мюнхен), з 1 квітня 1938 року — 17-го інженерного батальйону (Інгольштадт). З 1 лютого 1939 року — командувач інженерними частинами в Лінці.

Під час Польської кампанії керував Рейнськими переправами. З 1 листопада 1939 року — командувач інженерними частинами 12-ї армії, з 1 жовтня 1941 року — групи армій «Центр». З 1 вересня 1943 року — вищий командир інженерних частин 2 (спецштаб Майзе в Росії). З 1 грудня 1943 року — командувач інженерними частинами групи армій «B». З 1 січня 1945 року — інспектор інженерних частин вермахту. З 1 червня по 25 липня 1945 року перебував у полоні.

Звання

• Фанен-юнкер (18 липня 1910)
• Унтер-офіцер (18 жовтня 1910)
• Фенріх (3 березня 1911)
• Лейтенант (28 жовтня 1912)
• Обер-лейтенант (14 січня 1916)
• Гауптман (22 березня 1918)
• Майор (1 лютого 1931)
• Оберст-лейтенант (1 липня 1934)
• Оберст (1 серпня 1936)
• Генерал-майор (1 вересня 1940)
• Генерал-лейтенант (1 вересня 1942)

Нагороди

• Медаль принца-регента Луїтпольда
  • срібна (29 квітня 1911)
  • золота (квітень 1923)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (18 вересня 1914)
  • 1-го класу (25 листопада 1915)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу
  • з мечами (15 січня 1915)
  • з короною і мечами (1 січня 1918)
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (9 червня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (15 грудня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Пам'ятна військова медаль (Австрія)
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) (Болгарія)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1938)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (2 серпня 1939)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (26 травня 1940)
  • 1-го класу (11 червня 1940)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (28 липня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест в сріблі (22 липня 1944)
• Орден «Святий Олександр», великий офіцерський хрест з мечами (Болгарія)

Література

• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 154.