Віктор Луї Менаж

Віктор Луї Менаж
Народився15 квітня 1920(1920-04-15)
Помер11 червня 2015(2015-06-11) (95 років)
Країна Велика Британія
Діяльністьісторик, тюрколог, редактор, педагог, викладач університету
Галузьтюркологія[1], історія[1] і освіта[1]

Віктор Луї Менаж (англ. Victor Louis Ménage; 15 квітня 1920(19200415), Чизлгерст, Кент, Англія — 11 червня 2015, Сассекс, Англія) — британський історик-сходознавець, який спеціалізувався на історії Османської імперії. Один з редакторів другого видання фундаментальної «Енциклопедії ісламу». Професор османської історії в Лондонському університеті, голова відділення.

Біографія

Народився 15 квітня 1920 року у Чизлгерсті(інші мови), графство Кент у сім'ї невідомого, ймовірно, гугенотського походження. За словами майбутнього науковця, в дитинстві вони жили досить бідно, хоча і не голодували. Мав брата з інвалідністю. У 1930—1938 роках навчався в Елтемському коледжі[en], отримуючи там стипендію і намагаючись таким чином «втекти від сімейних негараздів». Завдяки своїм старанням отримав місце у Клер-коледжі(інші мови), другому за віком коледжі Кембриджського університету, де навчався за програмою класики. За його словами, він почував себе тут «як риба у воді»[2].

1940 року, «з міркувань совісті», відмовився від військового призову, не відправившись воювати за свою країну у Другій світовій війні, і був прийнятий до квакерів, надаючи допомогу учасникам бойових дій. На момент закінчення бойових дій перебував в Ефіопії. До того моменту його батьки остаточно посварилися і розійшлися, тому мама залишилася під опікою у сина. Для того, щоб мати можливість її утримувати, він не відмовився від пропозиції повернутися до Кембриджу і почав викладати в Аддис-Абебі. Менаж називав свою роботу тут «стимулювальною» та «новаторською». Тут познайомився з Йоганною, яка стала його дружиною та постійною супутницею на все життя[2].

1950 року повоєнна лейбористська адміністрація узялася за розширення вивчення сходознавства в Лондонському університеті. Спочатку Менаж подав заявку на стипендію державної скарбниці з амхарської мови, однак натомість йому запропонували турецьку. Таким чином він опинився в Школі сходознавства та африканістики, яка якраз вступала в роки свого розквіту. 1954 року здобув ступінь бакалавра першого класу з турецької мови, а наступного року отримав посаду викладача. Після цього в черговий раз отримав стипендію і від імені школи попрямував до Туреччини, де займався мовою «на місці». У той період там перебував тюрколог Джерард Клосон, який висловився про Менажа як про людину, яка відмінно знає свій предмет і володіє по-справжньому науковим підходом до своєї справи. 1961 року, так і не подавши дисертацію, залишив Школу і продовжив подорож Туреччиною. Перебуваючи тут він представив свою єдину монографію «Історія османів Нешрі[en]» (англ. Nes̲h̲ri's history of the Ottomans; the sources and development of the text). Невдовзі повернувся до Лондонського університету, отримавши посаду викладача[2]. У період викладацької діяльності його запросили для написання статей у другому виданні «Енциклопедії ісламу», а коли 1964 року історик і мистецтвознавець-індолог Джон Бертон-Пейдж, який теж працював у Лондонському університеті, вирушив у відрядження до Індії, Менаж отримав посаду асистента редактора другого тому видання[3]. 1970 року обійняв посаду голови відділення турецької історії і професора Османської історії в Лондонському університеті, з відзнакою займаючи її до 1983 року. Вийшов на пенсію, але продовжив публікувати наукові праці і виступати як автор і співредактор «Енциклопедії ісламу» (призначений одним з головних редакторів третього тому другого видання ще влітку 1970 року[3]). 1987 року став почесним доктором Бірмінгемського університету. 1994 року вшанований як фестшріфт[2].

В останні роки Віктор і його дружина сильно залежали від опікунів, оскільки довге трудове життя та старість послабили їхні організми. Віктор мирно помер 11 червня 2015 року у 95 років. У його роки османістика в Лондонському університеті досягла свого розквіту[2].

Монографія

Єдиною монографією стала «Історія османів Нешрі» (англ. Nes̲h̲ri's history of the Ottomans)[2], опублікована ще 1964 року. Це була розширена інтерпретація науковця цього джерела, який довгий час слугував одним з основних первинних джерел про історію Османської імперії. На початку своєї праці Менаж розповів коротку біографію Нешрі. Далі Менаж аналізує джерела, на які міг спиратися Нешрі і доходить до висновку, що його праця є першою тюркомовною роботою з загальної історії, написаною за аналогією класичних робіт істориків Арабського і Перського світів, але повністю основаної на праці Ашикпашазаде й «Оксфордської анонімної хроніки». Далі наводить зразки раннього з відомих світу рукописів роботи Нешрі, яку 1929 року виявив Теодор Менцель[de] в Кастамону. Наприкінці наводить п'ять програм, які допомагають краще зрозуміти працю. На думку історика Мухаммада Рашида Ферозе, ця монографія є «важливим довідником для науковців і для всіх серйозних людей, які вивчають історію Османської імперії» і стане у пригоді студентам, які вивчають османську історію[4].

Бібліографія

Основне джерело: [5]

  • A survey of the early Ottoman histories, with studies on their textual problems and their sources. — L. : School of Oriental and African Studies (University of London), 1961.(англ.) — дисертація.
  • Nes̲h̲ri's history of the Ottomans; the sources and development of the text. — L. ; N. Y. : Oxford University Press, 1964. — xvi, 86 p. — (London oriental series, vol. 16)(англ.)
  • Encyclopaedia of Islam. 2nd ed: [англ.]: in 12 vol. / edited by B. Lewis; J. Schacht & Ch. Pellat. Assisted by J. Burton-Page, C. Dumont and V. L. Ménage. — Leiden: E.J. Brill, 1991. — Vol. 2. (платн.)
  • Encyclopaedia of Islam. 2nd ed: [англ.]: in 12 vol. / edited by B. Lewis; V. L. Ménage; J. Schacht & Ch. Pellat. Assisted by C. Dumont, E. van Donzel and G. R. Hawting [англ.]. — Leiden: E.J. Brill, 1986. — Vol. 3. (платн.)

Примітки

  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г д е Heywood Colin. V. L. Ménage (1920–2015). Turcologist and Historian of the Early Ottoman State: A Personal Memoir // International Journal of Turkish Studies. — Madison : University of Wisconsin-Madison, 2015. — Vol. 21, iss. 1/2 (8 January). — P. 137—144. — ISSN 0272-7919.
  3. ↑ а б Bearman Pery J. A History of the Encyclopaedia of Islam / Joseph E. Lowry; Devin J. Stewart[en]; Shawkat M. Toorawa[en]. — Atlanta : Lockwood Press, 2018. — P. 126, 129. — 344 p. — (Resources in Arabic and Islamic Studies). — ISBN 978-1-948-48804-4.
  4. ↑ Feroze Muhammad Rashid. Review // Islamic Studies. — Karachi : Ather Zaldi in association with Islamic Research Institute International Islamic University Islamabad[en], 1964. — Vol. 3, no. 4 (12). — P. 539—540. — ISSN 0578-8072.
  5. ↑ Heywood Colin. Bibliography of the Works of Professor V. L. Ménage (1956-1991) // Studies in Ottoman history in honour of Professor V.L. Ménage / ed. by Colin Heywood; Colin Imber. — 2nd ed. — Piscataway : Gorgias Press[en], 2010. — xix, 397 p. — (Analecta Isisiana: Ottoman and Turkish Studies) — ISBN 97-542-8063-0. — DOI:10.31826/9781463231729.

Посилання