Початково з 1892 року мала назву Ґроттґера, на честь польського живописцяАртура Ґроттґера. З жовтня по грудень 1945 року мала назву Васильківського на честь українського художника Сергія Васильківського, а у грудні 1945 року повернена передвоєнна назва Ґроттґера. У 1950 році перейменовано на Васнецова, на честь російського художника Віктора Васнецова. Сучасна назва від 1993 року, на честь українського художника Григорія Степановича Смольського.
Забудова
В архітектурному ансамблі вулиці Смольського переважає віденська сецесія кінця XIX—початку XX століття. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова[3].
№ 1а — триповерхова кам'яниця, споруджена у 1908—1909 роках у стилі постсецесії за проєктом архітектора Тадеуша Мостовського[7] для купецької родини Дрекслерів, про що свідчить інформаційна табличка встановлена на рівні вікон першого поверху[8]. У 2013 році на фасаді будинку була встановлена меморіальна таблиця видатному українському художнику, громадському діячеві і краєзнавцю Григорію Смольському, котрий мешкав і творив у цьому будинку у 1941—1985 роках. Замовником на проєктування, виготовлення та встановлення меморіальної таблиці є родина Смольських[9]. У ніч з 24 на 25 червня 2015 року на вулиці Смольського, 1а невідомими особами було викрадено меморіальну таблицю[10]. Станом на липень 2023 року на місці вкраденої встановлено нову меморіальну таблицю аналогічну її попередниці.
№ 3 — триповерхова кам'яниця споруджена у 1892 році за проєктом Фелікса Дибуся[11]. У 2018 році за підтримки ЛКП «Бюро спадщини» столяр-реставратор виконав Ростислав Малецький виконав реставраційні роботи дерев'яної вхідної брами будинку[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 558-м[3].
№ 4 — до березня 2008 року в будинку функціював Франківський районний центр зайнятості, нині тут міститься ЛКП «Інститут Просторового Розвитку».
№ 5 — триповерхова кам'яниця споруджена у 1892 році[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 559-м[3].
№ 6 — кам'яниця збудована у 1892 році за проєктом Фелікса Дибуся для пансіонату «Ґроттгер»[11]. Кам'яниця оздоблена елементами неороманського і неоготичного стилів, а стіни його залишені нетинькованими[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1579-м[3].
№ 7 — триповерхова кам'яниця споруджена у 1892 році. У травні—червні 2020 року за підтримки ЛКП «Бюро спадщини» фахівці відновили дерев'яну вхідну браму будинку[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 560-м[3].
№ 8 — триповерхова кам'яниця, споруджена у 1890—1891 роках за проєктом Вінцентія Кузневича для Зиґмунта Смолевича[14] у стилі еклектичного історизму. Фасад кам'яниці вкритий багатим декором. Портал вхідної брами прикрашений алегоричними фігурами в античних шатах (жінка з чашею та чоловік з книжкою)[8] авторства Леонарда Марконі[15]. Під карнізом вміщена монограма власниці реальності Марії Яворської («MJ»)[16][8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 561-м[3].
№ 10 — в будинку міститься Територіальна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України.
↑Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 435. — ISBN 978-966-7022-77-8.
↑Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 156. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
