За часів німецького окупаційного режиму в січні 1943 року вулицю перейменували на Вестрінґ. У липні 1944 року передвоєнну назву Ідзіковського було повернено. 1950 року вулицю назвали Індустріальною, 1975 — Новоросійською, на честь міста Новоросійськ на Кубані. У 1993 році отримала сучасну назву — вулиця Левандівська, на честь місцевості Левандівка, в межах якої розташована.
№ 14а—28 — двоповерхові житлові будинки барачного типу кінця 1950-х років.
№ 16а — одноповерховий житловий будинок барачного типу 1950-х років.
№ 17в — двоповерховий будинок, в якому від 1996 року функціює притулок для дітей служби у справах дітей Львівської ОДА[3].
№ 25 (колишні адреси — вул. Білогорська, 42; вул. Янівська бічна, 45)[4] — чотириповерховий житловий будинок барачного типу кінця 1950-х — початку 1960-х років — колишній гуртожиток виокремленого підрозділу «Локомотивне депо «Львів-Захід» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця». 2013 року його та модульну котельню, що розташована у підвальному приміщенні гуртожитку передані «Львівською залізницею» у власність територіальної громади міста Львова[5].
№ 30 — двоповерховий будинок 1950-х років. Нині в будинку містяться підрозділи регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» — центр професійного розвитку персоналу Регіональної філії і Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 3», а також дошкільний навчальний заклад № 6 «Барвінковий дивосвіт».
Світлини вуличної забудови
Середня частина вулиці Левандівської
Середня частина вулиці Левандівської
Двоповерховий будинок 1950-х років (вул. Левандівська, 20)
Колишній гуртожиток локомотивного депо «Львів-Захід» (вул. Левандівська, 25)
Двоповерховий будинок 1950-х років (вул. Левандівська, 28)
Мельник І. В. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2011. — С. 224, 272. — ISBN 978-966-7022-93-8.