Всесвітня ліга сексуальних реформ

Тао Лі і Магнус Гіршфельд на конференції WLSR 1932 року у Брно

Всесвітня ліга сексуальних реформ (англ. World League for Sexual Reform (WLSR) нім. Weltliga für Sexualreform) — організація, що існувала з 1921 по 1935 рік і ставила перед собою за мету «проведення реформ в питаннях сексу» та покращення знань в цій галузі.[1]

Організація виступала за рівноправність жінок, свободу укладення шлюбу і розлучення, розповсюдження нешкідливих протизаплідних засобів (на противагу абортам), декриміналізацію абортів, захист позашлюбних дітей, терпимість до геїв і лесбійок і реформування існуючого законодавства по відношенню до сексуальних меншин (декриміналізацію всіх добровільних статевих відносин дорослих людей).[2]

Історія

Перший конгрес

У 1921 році Магнус Гіршфельд разом із заснованим ним Інститутом сексуальних наук організував «Першу наукову конференцію реформування в питаннях сексу на основі досліджень сексології», що призвело до утворення Ліги. Ральфом Доузом був написаний огляд Ліги.[3] Доповідачами конгресу були: Магнус Гіршфельд, Норман Хайр, Віра Брітінт, Дора Расселл,[4] Чарльз Вікері Дрісдейл (від Мальтузійської ліги, Стелла Броун, Ернст Графенберг, Марі Стопс, М. Д. Едер (психіатр), Лоуренс Хоусман, Джордж Сесил Івес, Еден Павло, Фелікс Абрахам (який з доктором Леві-Ленц здійснив першу в світі операцію по зміні статі в 1931 році в Institut für Sexualwissenschaft в Берліні), Бернард Шоу, Бертран Расселл, Етель Маннін[4], Гаррі Бенджамін, Пітер Шмідт, Вільям Дж. Робінсон та Джек Флюгель психолог-послідовник фрейдизму, який допомагав Норману Хайре і Дора Рассел організувати з'їзд, а також очолив Партію реформ у чоловічому вбранні (головними інтересамии учасників якої були вплив одягу на здоров'я та гігієну чоловіків, а їхня місія полягала у збільшенні різноманітності та вибору чоловічого одягу).[5] Незважаючи на те, що він не був оратором, Альберт Ейнштейн щільно контактував з конгресом.[6]

Другий конгрес

Другий конгрес було проведено Лігою в Копенгагені в 1928 році. Того року Francis Turville-Petre, британський археолог і друг Кристофера Ішервуда, зупинився в Інституті сексуальних наук в Берліні. Перебуваючи в Берліні, Turville-Petre, будучи активним членом Науково-гуманітарного комітету, виступав за реформу легітимізації та толерантність, і взяв участь у Другому конгресі Ліги.

Третій конгрес

У 1929 році Гіршфельд очолював третій міжнародний конгрес, що проходив в лондонському концертному залі Уїгмор-Холл. Англійський сексолог Норман Хейер був секретарем і організатором заходу. Промова Гіршфельда була високо оцінена присутніми, як «мова видатного піонера євгеніки».[7] Багато британських феміністок відвідало конгрес 1929 року, у тому числі Наомі Мітчісон (зі статтею « Деякі коментарі щодо використання контрацептивів інтелектуальними особами»), Дора Рассел[en]> («Шлюб і свобода»), Джанет Шанс, піонер реформи за правове визнання абортів («Центр освіти шлюбу в Лондоні»), Віра Бріттен, письменниця і пацифіст («Помилка моногамії») та Стелла Браун («Право на аборт»).[8]

Подальша історія

Наступні конгреси було проведено у Відні (1930) та Брно (1932). У 1932 році четверта міжнародна конференція WLSR була організована та прийнята Hugo Iltis у Брно. Плани на п'яту конференцію в Москві були очищені через політичні події, викликані зростаючою силою Гітлера та Сталіна[9]

Завершення існування Ліги

У травні 1933 року нацисти розгромили Інститут сексуальних наук в Берліні, колишній головний осередок Ліги, через ненависть до відкритих гомосексуалів Гіршфельда і його колег. Багато книжок та записів WLSR були знищені нацистами під час нальоту.[9][10] У 1935 році Гіршфельд помер в еміграції у Франції, а організація через переслідування в Німеччині була розпущена. Англійське відділення продовжувало свою роботу ще деякий час.

У культурі

– Оддайте мені мої гроші, – шепелявив він, – я зовсім жебрак! Я рік не був в лазні. Я старий. Мене дівчата не люблять.

– Зверніться до Всесвітньої Ліги сексуальних реформ, – сказав Бендер. – Можливо, там допоможуть.

Примітки

  1. ↑ Archive for Sexology. Humboldt-Universität zu Berlin. Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 28 травня 2018.
  2. ↑ Вольфсон С. Соціологія шлюбу і сім'ї. Мінськ, 1929. С. 337—338.
  3. ↑ Ralf Dose, «The World League for Sexual Reform: Some Possible Approaches», Journal for the History of Sexuality 12:1, pp. 1–15.
  4. ↑ а б Jonathan Croall, Neill of Summerhill: The Permanent Rebel. Taylor & Francis, 1983 ISBN 0710093004, (p. 173).
  5. ↑ Barbara Burman, «Better and Brighter Clothes; The Men's Dress Reform Party, 1929—1940». Journal of Design History, vol 8, no 4, 1995, pp. 275—290.
  6. ↑ Alice Calaprice, The Ultimate Quotable Einstein. Princeton University Press, 2011, (p. 413) ISBN 0691138176.
  7. ↑ The Times, League For Sexual Reform International Congress Opened, 9 September 1929.
  8. ↑ Lesley A. Hall, The Life and Times of Stella Browne: Feminist and Free Spirit. I. B. Tauris, 2011, ISBN 1848855834, (p. 153, 173–74).
  9. ↑ а б Britta McEwen, Sexual Knowledge: Feeling, Fact, and Social Reform in Vienna, 1900—1934. Berghahn Books, 2012, ISBN 0857453386, (pp. 175—177, 193).
  10. ↑ Alison Blunt, Jane Wills Dissident Geographies: An Introduction to Radical Ideas and Practice. Pearson Education, 2000 ISBN 0582294894, (pp. 140—141).
  11. ↑ Ільф, Ілля Арнольдович; Петров, Євген Петрович (1972). Первое свидание [Перше побачення]. У Єрьоменко, Г. П. (ред.). Золотой телёнок [Золоте теля] (рос.). Дніпро. с. 91.