Вронський Вахтанг Іванович
Вахтанг Іванович Вронський (справжнє прізвище Надірадзе; 28 серпня (10 вересня) 1905, Тбілісі — 27 лютого 1988, Київ) — радянський балетмейстер. Заслужений артист Азербайджанської РСР (1940). Заслужений артист УРСР (1946). Народний артист Української РСР (1948). Народний артист СРСР (1962). Член КПРС із 1940. БіографіяНародився 28 серпня (10 вересня) 1905 року у Тбілісі. У 1923 році, закінчивши Тбіліську балетну студію, був солістом театрів опери і балету Ростова-на-Дону, Баку, Ташкента, Саратова. У 1932 році почав балетмейстерську діяльність. У 1940—1954 роках — головний балетмейстер Одеського театру опери і балету, у 1954—1969 роках — головний балетмейстер Київського театру опери і балету імені Шевченка. З 1960 року керував українською трупою балету на льоду. Помер 27 лютого 1988 року в Києві. Похований разом з дружиною на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 2, 50°25′4.83″ пн. ш. 30°30′37.29″ сх. д. / 50.4180083° пн. ш. 30.5103583° сх. д.). РодинаДружина — артистка балету Валерія Мелашунас-Ферро (1925—1996). Донька — заслужена артистка України, провідна акторка Київського академічного театру «Колесо» Наталія Надірадзе-Вронська[1]. ТворчістьСеред постановок: «Олеся» Русинова (1947), «Лілея» Данькевича (1956; екранізація — у 1959 р.), «Лісова пісня» Скорульского (1958), «Ростислава» Жуковського, «Поема про Марину» Яровинського, «У Солохи» Рябова, «Легенда про Київ» Домінчена. НагородиНагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями. ПриміткиПосилання
|