Працювала у відділі театрального мистецтва всеукраїнської газети "Культура і життя".
Була першою заступницею головного редактора української газети «Сегодня»[3][4]. В 1999 році заснувала видавничий дім «Форзац», який видає український журнал «Публичные люди», альманах «Обличчя України», а також книжки бібліотеки «ПЛ»[5].
З 6 листопада 2019 року — членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів[9].
З 7 вересня 2020 року по 22 липня 2022 року — креативна продюсерка та ведуча на телеканалі «Україна 24»[1].
Переконана, що найважливіша місія журналістики — просвітницька, та вірить що єдиний шлях до незалежності ЗМІ — це їхня комерційна успішність[3].
Входить до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» за результатами 2017—2021 років[10]. Нагороджена українською премією «Жінка III тисячоліття» в розділі «Рейтинг».
Наташа Влащенко «Девушка его охранника». Laurus. 2019
Наташа Влащенко у співавторстві з онукою Іриною Влащенко. Дитяча пригодницька повість «Девочка и динозавр». «Саміт-книга». 2019.
Наташа Влащенко «Вічне повторення». (Заключний Роман трилогії про журналістку Мар’яну Морозову ). Видавництво «Друкарський двір Олега Федорова». 2021.
Переклади українською
Наталя Влащенко. «Крадіжка, або біле сонце Криму». Переклад з російської на українську: Віктор Бойко. Харків: Фоліо. 2017. 394 стор. ISBN 978-966-03-7866-7
Наталя Влащенко. «Під небом Аустерліца». Переклад з російської на українську: Ганна Пазюк. Харків: Фоліо. 20187. 224 стор. ISBN 978-966-03-8344-9
Наташа Влащенко «Дівчина його охоронця». Laurus. 2019.