Влатко Ковачевич

Влатко Ковачевич
Оригінал імені	хорв. Vlatko Kovačević
Ковачевич - Роберт Беллін (1973) Ковачевич - Роберт Беллін (1973)
Країна	Югославія  Хорватія
Народження	26 березня 1942(1942-03-26) (82 роки) Дубровник
Титул	Міжнародний майстер (1970), Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ	2451 (квітень 2018)
Піковий рейтинг	2560 (липень 1982)

Влатко[1] Ковачевич (хорв. Vlatko Kovačević; нар. 26 березня 1942, Дубровник) – хорватський шахіст, гросмейстер від 1976 року.

Шахова кар'єра

1968 року представляв Югославію на командному чемпіонаті світу серед студентів, який відбувся в Їбсі[2]. Між 1971 та 1990 роками шість разів взяв участь у командних чемпіонатах країн балканських країн, вигравши у командному заліку 6 медалей (зокрема три золоті, у 1975, 1985 і 1990 роках)[3]. У 1980-х роках належав до когорти провідних югославських шахістів, двічі (1983, 1989), вигравши срібні медалі командного чемпіонату Європи[4]. У 1982-1990 роках чотири рази виступив у складі збірної Югославії на шахових олімпіадах (у 1990 році виграв бронзову медаль в особистому заліку на 4-й шахівниці за збірну Югославії Б), крім того, на шохових олімпіадах взяв участь ще двічі (1992, 1998) в складі збірної Хорватії[5]. Неодноразово брав участь в чемпіонатах Югославії (1991), а також Хорватії, 1985 року здобувши в Новому Саді бронзову медаль.

1970 року виступив на "Турнірі свободи", що відбувся в двох містах (Ровінь і Загреб), у якому взяли участь провідні шахісти світу (зокрема, Боббі Фішер, Властіміл Горт, Василь Смислов, Светозар Глігорич, Віктор Корчной і Тигран Петросян). На тому турнірі був єдиним, хто здолав переможця, Роберта Фішера, майбутнього чемпіона світу (1972-1975)[6]. У наступних роках досягнув низки успіхів на міжнародних турнірах, зокрема:

• 1973 – Осло (посів 1-ше місце),
• 1975 – Ровінь/Загреб (поділив 2-ге місце позаду Дьюли Сакса, разом з Юраєм Ніколацом і Віталієм Цешковським),
• 1976 – Сомбор (посів 1-ше місце), Вировитиця (поділив 1-ше місце разом з Палом Бенко і Властімілом Янсою),
• 1977 – Карловаць (поділив 1-ше місце разом з Марком Дізеном і Гансом Реє),
• 1979 – Загреб (посів 1-ше місце), Вировитиця (посів 1-ше місце),
• 1980 – Вировитиця (2-3-тє місце), Марибор (посів 1-ше місце),
• 1981 – Тузла (посів 1-ше місце), Рамсґейт (2-6-те місце),
• 1982 – Сараєво (2-ге місце позаду Олександра Бєлявського), Вінковці (посів 1-ше місце),
• 1983 – Гастінгс (1982/83, посів 2-ге місце позаду Рафаеля Ваганяна),
• 1986 – Зениця (поділив 2-ге місце позаду Жайме Суніє Нету, разом зі Славолюбом Мар'яновичем),
• 1988 – Стара Пазова (посів 1-ше місце),
• 1989 – Вінковці (посів 1-ше місце), Торонто (3-тє місце позаду Патріка Волффа і Девіда Норвуда),
• 1990 – Торонто (3-тє місце позаду Рафаеля Ваганяна і Джоеля Бенджаміна),
• 1993 – Осієк (поділив 2-ге місце позаду Зденко Кожула, разом з Гораном Диздарем), Вінковці (поділив 2-ге місце позаду Івана Фараго, разом із зокрема, Огнєном Цвітаном і Крунославом Хулаком),
• 1994 – Солін (посів 1-ше місце),
• 1995 – Вінковці (поділив 2-ге місце позаду Ігоря Штоля, разом з Бояном Кураїцою і Любомиром Фтачником),
• 1996 – Солін (посів 1-ше місце),
• 1997 – Солін (посів 1-ше місце),
• 1999 – Солін (поділив 3-тє місце позаду Зденко Кожула і Владислава Ткачова, разом з Мішо Цебало),
• 2003 – Солін/Спліт (3-тє місце позаду Андрія Шаріязданова і Дражена Цворовича).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 1982 року, досягнувши 2560 пунктів ділив тоді 32-33-тє місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 2-ге місце (позаду Любомира Любоєвича) серед югославських шахістів.[7].

Публікації

Влатко Ковачевич є автором двох книг з шахової тематики:

• Basic Endings, 2007, вид. Caissa[8]
• Win with the London System (разом зі Сверре Йонсеном), 2005, вид. Gambit, ISBN 1-904600-35-2[9][10]

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело[11]

Примітки

1. Трапляється також: Владімір і Владо
2. OlimpBase. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
3. OlimpBase. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
4. OlimpBase. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
5. OlimpBase. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
6. Rovinj-Zagreb "Tournament of Peace" - 1970. Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 29 жовтня 2012.
7. FIDE rating history :: Kovacevic, Vladimir. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
8. Basic Endings. A Short Endgame Primer by Vlatko Kovacevic. Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 21 квітня 2018.
9. Win with the London System by Sverre Johnsen, Vlatko Kovacevic. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 21 квітня 2018.
10. Chessville Reviews - Win With the London System - by Sverre Johnsen and Vlatko Kovacevic - Reviewed by Rick Kennedy. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 21 квітня 2018.
11. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела

• W.Litmanowicz, J. Giżycki, "Szachy od A do Z", tom I, Warszawa 1986, str. 470
• ChessBase Megabase 2010

Посилання

• Особова картка Влатко Ковачевича на сайті ФІДЕ
• Партії Влатко Ковачевича в базі Chessgames
• Особова картка Влатко Ковачевича на сайті 365chess.com
• Виступи на шахових олімпіадах
• Виступи на командних чемпіонатах Європи