Виноробство в Росії

Виноробство в Росії — виробництво вина в Російській Федерації.

За даними Всесвітньої організації вина і виноробства (OIV) — в 2007 році російські винороби виробили 7280 тис. гектолітрів винної продукції[1], зайнявши 11-е місце в списку країн за виробництвом вина.

Історія

винзавод "Хуторок", Кубань, 1910

У деяких регіонах РФ (Дагестан, пониззя Дону) історія обробітку винограду може налічувати століття.

У 1613 році в Астрахані при монастирі за наказом царя Михайла Федоровича був створений «сад для двору государева». У 1640 році через герцогства Шлезвіг-Гольштинського туди був виписаний садівник Яків Ботман. У 1656—1657 рр. з Астрахані до двору були відправлені перші партії вина[2].

Промислове виноградарство і виноробство на Дону почалося завдяки Петру I, за наказом якого після взяття Азова козаками були висаджені виноградники біля станиці Раздорської[3]. Наприкінці XIX століття в Російській імперії щорічне виробництво вина (у відрах) і площа виноградників (в десятинах) становила[4]:

  • Район Бессарабський — 65 935 / 12 100 000
  • Донський — 2440 / 375 000
  • Астрахансько-Уральський — 420 /10 000
  • Кавказький — 91 796 / 13 415 000
  • Туркестанський — 13 292 / 30 000
Винний завод «Абрау-Дюрсо»

Всього в Російській імперії за рік вироблялося вина в об'ємі 181 017 ведір (2 226 509 літрів) з 27 290 450 десятин (29 746 590 гектарів). Щорічно в світі на той момент в середньому отримували близько 119 млн гектолітрів, або близько 968 млн ведір виноградного вина на рік. На території сучасної РФ розташовуються Донський, Астрахансько-Уральський і частково Кавказький виноробні райони Російської імперії.

За радянських часів на території РРФСР створювалися великі виноградарські радгоспи, підприємства і винзаводи. У 1928 році була розроблена відома марка «Совєтскоє шампанскоє», і запущена у виробництво на заводі Абрау-Дюрсо, а в 1936 році — по всьому Союзу.

Значної шкоди радянському виноробству завдало прийняття постанови від 25 травня 1985 «Про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом». Саме в цей період відбувається знищення безлічі виноградників та перепрофілювання виноробних підприємств в сокоекстрактні заводи.

Після розпаду СРСР площа виноградників продовжила знижуватися, а більшість заводів перейшло на імпортну сировину. Так, за даними ООН, площа виноградників зменшилася з 107 тис. га в 1992 році до 55 тис. га в 2007 р.[5]. На текущий момент в российской рознице 70-80% бутилированных вин изготовлены из импортных виноматериалов[6] На тепер в російському роздробі 70-80 % бутильованих вин виготовлені з імпортних виноматеріалів.

Вино — один з небагатьох сільськогосподарських продуктів, що не потрапили під заборону на імпорт після введення т.з. контрсанкцій 2014 року.

З 2020 року вино подорожчало майже в два рази, через підвищення акцизних зборів[7].

Закон про виноградарство та виноробство в РФ набув чинності 26 червня 2020 року; в документі закріплені 80 основних понять для сфери виноградарства і виноробства, серед них «вино», «кріплене вино», «ігристе вино», «виноградне насадження» та ін. Також законопроєкт визначає, що продукція, що позначається як «вино Росії», повинна бути вироблена виключно з винограду, вирощеного на території країни[8].

Виноробні регіони Росії

Вина «Лефкадії»

В РФ вирощують виноград в регіонах де мешкають етнічні українці — Краснодарському і Ставропольському краях, Ростовській області (на Донщині); на Північному Кавказі — Чечні, Дагестані, Інгушетії, Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії, Адигеї і Північної Осетії; в Астраханській, Волгоградській та Саратовській областях. У менш помітних кількостях його вирощують в середній смузі до Башкирії включно і в південних районах на Далекому Сході. Промислове виноградарство найбільше розвинене на Північному Кавказі, в Ростовській області[9] і Краснодарському краї.

Основні регіони вирощування винограду:

виноградники "Лефкадії"
  • Краснодарський край. У Краснодарському краї можна виділити кілька основних підзон виноробства: Приазовську, Таманську, Причорноморську, Північно-Кавказьку і Центральну. Найбільші в Росії площі виноградників — 60 % загальних посадок в РФ. Найбільшими виробниками регіону є компанії (в алфавітному порядку): «Абрау-Дюрсо»[ru], «Запорізький», «Кавказ», «Кримський винний завод», «Кубань-вино», «Лефкадія»[ru], «Мільстрім», «Мисхако», «Російська лоза», «Фанагорія».
  • Ростовська область (Донщина). Зона ризикованого, укривного виноградарства. Найбільші виробники: «Міллеровський винзавод», «Ростовський комбінат шампанських вин», «Цимлянські вина», «Янтарне», «Вілла Зірка».
  • Ставропольський край. Тут зосереджені 13 % площ виноградників, що дають близько 15 % валового збору винограду РФ. Найбільші виробники: «Левокумське», «Машук», «Прасковейське», «Ставропольський», «Перлина Ставропілля». За даними на початок 2010 року, «Прасковейське» відмовилося від виробництва власних виноградних вин, вивівши їх виробництво до Болгарії. «Винзавод Георгіївський» виробляє тільки безалкогольні напої та питну воду[10].
  • Дагестан. У радянські часи один з найбільших регіонів виробництва винограду і виноградних вин. Натепер площі виноградників сильно скоротилися, обсяги збору ягоди за підсумками 2018 року склали трохи більше 171 тонн. Найбільші виробники: «Дербентський завод ігристих вин», «Кизлярський коньячний завод».

Автохтонні сорти винного (технічного) винограду Росії

Росіяни вважають, що в них є велика кількість автохтонних («аборигенних», або «місцевих») сортів винограду. Найвідоміші з них:
Кавказ і Краснодарський край (Кубань):

Відомі вина Росії

Див. також

Література

  • Вестник виноделия. Ежемесячный иллюстрированный журнал. Одесса (Херсонск. губ.). 1901—1916.
  • Пахомов С. А. Взгляд на прошедшее и настоящее состояние винокурения в России. Одесса, 1866.
  • Прыжов И. Г. История кабаков в России в связи с историей русского народа. СПб., 1868;
  • Еремеев С. Т. Питейный вопрос. Киев, 1874.
  • Войнович И. Питейный вопрос. СПб., 1876.
  • Нольде Э. Д. Питейное дело и акцизная система. 4.1-2. СПб.,1882.
  • Воейков Д. И. Казённая продажа вина. М., 1886
  • Фирсов Н. Н. Русское законодательство о хлебном вине в XVIII ст. (Страница из истории права XVIII ст.). Казань, 1892.
  • Фридман М. И. Винная монополия. Т. 1-2. СПб.-Пг., 1914—1916.
  • Волков М. Я. Очерки истории промыслов России: Вторая половина XVII-первая половина XVIII в.: Винокуренное производство. М., 1979.
  • Калинин В. Д. Из истории питейного дела в России (XV-начало XX вв.). М., 1993.
  • Виноград и вино России, М., 1995
  • Карагодин Г. М. Книга о водке и виноделии. Челябинск, 1998.

Посилання

Примітки

  1. ↑ OIV official report «Structure of the world vitivinicultural industry in 2007»
  2. ↑ Происхождение виноградарства и виноделия в России // stavvinprom.com /вебархив/
  3. ↑ Back in USSR, или Винная история великой страны. Очерк 2. // drinktime.ru
  4. ↑ Виноделие, Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона; В. Массальский, «Виноделие в России»
  5. ↑ faostat.fao.org [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.], FOOD AND AGRICULTURE ORGANIZATION OF THE UNITED NATIONS
  6. ↑ Россия. Девятый вал виноделия// Росбалт, 27.03.2009 [Архівовано 02.04.2010, у Wayback Machine.]
  7. ↑ В России подорожает вино. Правительство решило с нового года поднять акцизы почти вдвое [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости, 8 июля 2019
  8. ↑ В России вступил в силу закон о виноградарстве и виноделии [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.] // Известия, 26 июня 2020
  9. ↑ Back in USSR, или Винная история великой страны. Очерк 1. [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // drinktime.ru
  10. ↑ официальный сайт завода. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 10 січня 2021.


вино Це незавершена стаття про вино або виноробство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.