Видиборець Станіслав Володимирович
Станісла́в Володи́мирович Види́борець (8 листопада 1957 — 12 жовтня 2023[1]) — український медик, вчений-гематолог, який присвятив своє життя розвитку медичної науки та освіти в Україні. Народився 8 листопада 1957 року в звичайній селянській родині в с. Вишеньки Бориспільського району Київської області. Його внесок у сферу гематології та трансфузіології є значним, зокрема завдяки його активній науковій та педагогічній діяльності. Найбільш відомими у Вікіпедії[прояснити] є дослідження тромбоцитопенії, альбумінів, гемохроматозу, та дослідження пов'язані з переливанням крові. Освіта та наукова кар'єраПісля закінчення сільської школи у Вишеньках із золотою медаллю вступив до Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця, де у 1981 році отримав диплом про медичну освіту. Після закінчення інституту він працював дільничим терапевтом у Вишенській дільничій лікарні, а пізніше присвятив себе дослідженню гематології та ендокринології в Київській обласній клінічній лікарні. У 1993 році він захистив кандидатську дисертацію, а в 2004 році отримав науковий ступінь доктора медичних наук. Його наукові досягнення у сфері гематології дали йому змогу отримати звання професора, яке він заслужено отримав у 2006 році. Незважаючи на видатні досягнення завжди залишався чуйним лікарем та приходив на допомогу односельцям. Педагогічна діяльністьПротягом тривалого періоду Станіслав Володимирович працював у Національному університеті охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика. Він починав свою кар'єру як асистент, а згодом став доцентом та професором. У період з 2011 по 2022 роки він очолював кафедру гематології та трансфузіології. Крім того, він обіймав важливі посади університетського управління, включаючи посаду заступника декана терапевтичного факультету та декана факультету підвищення кваліфікації. Наукова співпраця та внесок у журналістикуСтаніслав Володимирович був активним учасником медичної спільноти України, він був членом редакційної колегії кількох видань, включаючи «Український журнал гематології та трансфузіології» та «Гематологія трансфузіологія, Східна Європа». Його внесок у журналістику медичної галузі відображений в авторстві понад 500 наукових та навчально-методичних робіт, включаючи підручники, навчальні посібники, монографії, методичні рекомендації та авторські свідоцтва на винаходи. Бібліографія
Примітки
Посилання
|