Взуттєва колодка

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Копил (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колодка (значення).

Взуттєва колодка (також чоботарська колодка, копи́л[1], розм. копи́то) — пристосування для підтримки форми взуття в процесі її виготовлення, за формою нагадує людську стопу. Колодка визначає зовнішній вигляд і зручність взуття і являє собою центральний, найважливіший, найскладніший і тісно пов'язаний з наукою компонент виробництва взуття[2].

Класифікація

Відповідно до ВРЕ, існують три типи колодок:

  • затяжні, що використовуються для скріплення і формування деталей взуття;
  • прасувальні — для прасування підошов
  • оздоблювальні — для використання при обробці верху взуття.

Люксімон и Ма[3]  пропонують інші класифікації колодок:

  • за висотою підбору;
  • за формою носка 
  • за матеріалом;
  • за стилем взуття (спортивне сандалі, тощо);
  • за способом виготовлення (вручну або на верстаті).

Історія

Колодки VII століття із Алеманії

Використання колодок у виробництві взуття почалося в сивій давнині. Спочатку вони виготовлялися повністю вручну. Однак, вже в 1815 році Т. Бланчард[en] винайшов копіювальний токарний верстат для обробки предметів неправильної форми (спочатку використовувався для виготовлення гарматних стволів), який потім був використаний для виготовлення колодок [2]. Вдосконалені токарно-копіювальні верстати використовуються у виробництві колодок і понині. До середини XIX століття для правої і лівої ноги зазвичай використовувалися одні і ті ж колодки, взуття тому можна було носити на будь-який нозі [2]. До 1880 року в США використовувалися тільки цілі розміри взуття і три повноти, після 1880 року з'явилися розміри з кроком ½ (спроба в XX столітті ввести крок ¼ виявилася невдалою через подорожчання запасів у взуттєвих магазинах); в XXI столітті американська система розмірів включає кілька повнот, зазвичай від ААА (вузькі) до EE (широкі)[4].

Виготовлення

Створення колодки повністю залежить від майстерності її виробника, який обточує заготовку до тих пір, поки не досягне потрібної форми, керуючись при цьому кількома вимірами[5]. Після створення еталонної колодки вона масштабується з тим, щоб дати можливість виготовлення взуття різних розмірів.

Як матеріал для виготовлення колодок застосовуються дерево, пластмаси і метал (зокрема, з металу виконуються колодки для формування і вулканізації підошви). На початку XXI століття виробники колодок воліють пластмаси, зазвичай поліетилен (як високої, так і низької щільності). Незважаючи на те, що цей матеріал важче дерева і дорожче інших альтернативних матеріалів, його легше обробляти на верстатах з ЧПК[6].

Фразеологія

  • Існують вирази «на один копил» (про людей з однаковими якостями, зокрема, недоліками), «робити на свій копил» (по-своєму)[1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Копил // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ а б в Luximon, 2012, с. 194.
  3. ↑ Luximon, 2013, с. 179-180.
  4. ↑ Luximon, 2012, с. 195.
  5. ↑ Luximon, 2012, с. 193.
  6. ↑ Luximon, 2013, с. 179.

Література