Великі князі владимирські

Список верховних князів Володимиро-Суздальщини. Охоплює період з відокремлення Ростово-Суздальського князівства від Києва близько 1113 до моменту поглинання Великого князівства Володимирського князівством Московським до 1389.

За заповітом Ярослава Мудрого Ростов разом із іншими містами Ростовщини став володінням його сина, Всеволода Ярославича, куди той посилав намісників. Після розділу Русі між синами Володимира Мономаха 1125 року Ростовська земля відійшла Юрію Долгорукому, який переніс до Суздалі центр князівства, що в літературі часто називається Ростовсько-Суздальським [1]. Відокремлення князівства відбулося під час правління Юрія Долгорукого. У 1125 столиця князівства перенесена в Суздаль, а в 1155 — у Владимир.
Князі Ростово-Суздальські
Ім'я	Портрет	Роки життя	Роки правління	Інші столи
Юрій Володимирович Долгорукий		? — 1157	1113 — 1157	Великий князь Київський, 1149 — 1151, 1155 — 1157
Андрій Юрійович Боголюбський		прибл.1111 — 1174	1157 — 1174
У 1169 Андрій Боголюбський захопив і розорив "мати міст руських" - Київ - і був визнаний великим князем, але при цьому не відмовився від своїх володінь заради заняття київського столу, як відбувалося раніше. З цього часу Володимиро-Суздальщина з центром у Володимирі отримує великокняжий статус і стає серйозним противником руським землям. Після монгольської навали володимирські князі Ярослав Всеволодович (1243) і його син Олександр Невський (1249) за свою покору і прислужування були визнані в Орді головними васалами на Русі. З початку XIV століття володимирські великі князі стали використовувати в своєму великокняжому титулі приставку «всія Русі».

Великі князі Володимирські
Ім'я	Портрет	Роки життя	Роки правління	Інші столи
Ярополк Ростиславич		? — після 1196	1174 — 1175
Михалко Юрійович		? — 1176	1175 — 1176
Всеволод Юрійович Велике Гніздо		1154 — 1212	1176 — 1212	Великий князь Київський, 1173
Юрій Всеволодович		1188 — 1238	1212 — 1216
Костянтин Всеволодович		1186 — 1218	1216 — 1218	кн. Новгородський, 1205 — 1207
Юрій Всеволодович (повторно)			1218 — 1238
Ярослав Всеволодович		1191 — 1246	1238 — 1246	кн. Переяславський, 1201 — 1206    кн. Рязанський, 1208    кн. Новгородський, 1215 — 1216, 1222 — 1223, 1226 — 1229, 1231 — 1236    В. кн. Київський, 1236 — 1238, 1243 — 1246
Святослав Всеволодович		1196 — 1252	1246 — 1248	кн. Новгородський, 1200 — 1205, 1207 — 1210
Михайло Ярославович Хоробрит		можл.1229 — 1248	1248
Андрій Ярославич		прибл.1222 — 1264	1248 — 1252
Олександр Ярославич Невський		1221 — 1263	1252 — 1263	кн. Новгородський, 1236 — 1240, 1241 — 1252, 1257 — 1263    Великий князь Київський, 1249 — 1263
Олександр Невський був останнім князем, що княжив безпосередньо у Володимирі. Після його смерті Володимиро-Суздальщина розпалася на півтора десятка князівств. Територію власне Великого князівства Володимирського отримував в Орді за васальну залежність по ярлику один з удільних князів, який здійснював у Володимирі обряд інтронізації, але залишався жити в родовому князівстві. Оскільки територія Великого князівства Володимирського залишалася достатньо великою, її володар отримував не лише формальне верховенство, а й реальну перевагу сил над іншими князями.

Ярослав Ярославович Тверський		1230 — 1271	1263 — 1271	кн. Тверський, 1247 — 1271    кн. Новгородський, 1255 — 1256    кн. Новгородський, 1266 — 1267
Василь Ярославич Костромський		1241 — 1276	1272 — 1276	кн. Костромський, 1247 — 1276
Дмитро Олександрович Переяславський		1250 — 1294	1276 — 1281	кн. Переяславль-Залеський, 1263 — 1294    кн. Новгородський, 1260 — 1263    кн. Новгородський, 1272 — 1273    кн. Новгородський, 1276 — 1281    кн. Новгородський, 1285 — 1292
Андрій Олександрович Городецький		прибл.1255 — 1304	1281 — 1283	кн. Городецький, 1264 — 1276    кн. Костромський, 1276 — 1293    кн. Новгородський, 1281 — 1285    кн. Новгородський, 1292 — 1304    кн. Костромський, 1296 — 1304
Дмитро Олександрович Переяславський (повторно)			1283 — 1294
Андрій Олександрович Городецький (повторно)			1294 — 1304
Михайло Ярославович Тверський		1271 — 1318	1304 — 1318	кн. Тверський, 1282/1286 — 1318
Юрій Данилович Московський		1281 — 1325	1319 — 1322	кн. Московський, 1303 — 1325    кн. Новгородський, 1322 — 1325
Дмитро Михайлович Грізні Очи Тверський		1299 — 1326	1322 — 1326	кн. Тверський, 1318 — 1326
Олександр Михайлович Тверський		1301 — 1339	1326 — 1327	кн. Новгородський, 1325 — 1327    кн. Тверський, 1326 — 1327    кн. Тверський, 1338 — 1339
Олександр Васильович Суздальський		? — 1331	1328 — 1331	кн. Суздальський, 1309 — 1331
Іван Данилович Калита Московський		1288 — 1340	1331 — 1340	кн. Московський, 1325 — 1340     кн. Новгородський, 1328 — 1337
Симеон Іванович Гордий Московський		1317 — 1353	1340 — 1353	кн. Московський, 1340 — 1353    кн. Новгородський, 1346 — 1353
Іван Іванович Червоний Московський		1326 — 1359	1353 — 1359	кн. Московський, 1353 — 1359    кн. Новгородський, 1355 — 1359
Дмитро Костянтинович Нижньогородський-Суздальський		1322 — 1383	1360 — 1363	кн. Суздальський, 1355 — 1365    В. кн. Нижньогородсько-Суздальський, 1365 — 1383
Дмитро Іванович Донський Московський		1350 — 1389	1363 — 1389	кн. Московський, 1359 — 1389
У 1389 за заповітом Дмитра Донського його син Василь Дмитрович прийняв велике князювання як «свою отчину». З цього часу князівства Володимирське та Московське невіддільні один від одного. Далі див. Великі князі Московські

Див. також

• Правителі Русі
• Правителі Росії
• Володимиро-Суздальське князівство

Посилання

• Екземплярський А. В., Великі та удільні князі Володимиро-Суздальщини в татарський період у 1238-1505 на сайті «Руніверс»

1. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)