|
Великий тритон
Вели́кий трито́н (Triturus) — рід земноводних родини саламандрових (Salamandridae), представники якого поширені в Європі і окремих районах Азії. 6 видів, з яких 3 представлені у фауні України.[1][2] ОписХвостаті земноводні середніх і великих розмірів. Хвіст із боків плескатий. Завушні залози (паротиди) не виступають. Шкіра зерниста. Костальні борозни розвинуті слабо. У самців звичайно є гребінь, сильніше розвинутий у період розмноження. Яйця відкладаються поштучно або у вигляді невеликих ланцюжків. Личинки лімнофільного типу. Повністю розвинена личинка має високі плавцеві складки, дуже довгі пальці й нитку на кінці хвоста, що допомагає триматися в пелагіалі водойми. Загальне забарвлення темне, зазвичай брунатно-чорних і темно-сірих тонів; візерунок мінливий, часто з плямами і смугами жовтих, помаранчевих, червоних та синіх відтінків.[1][2] ПоширенняПредставники роду поширені майже по всій території Європи і в окремих районах Азії, зокрема від Альп до Зауралля та від Скандинавії до Західної Азії. Особливості біологіїТварини цього роду проводять більшу частину року на суходолі, повертаючись у воду в сезон розмноження. Проміж інших тритонів представники роду демонструють найскладнішу шлюбну поведінку. Запліднення зовнішнє: після шлюбного танцю самець відкладає сперматофор (пакет із спермою) на дно, а самка поглинає його клоакою. Самки відкладають 2—3 ікринки на день в період від березня до середини червня, загалом 200—300 ікринок за сезон. Звичайно ікра відкладається на підводні рослини, і загортається в їхнє листя. Личинки виводяться через приблизно 3 тижні (залежить від температури води), і проходять метаморфоз, позбавляючись зябер і стаючи повітрядишними тваринами, приблизно через 4 місяці після цього. Статевої зрілості тритони цього роду досягають на другому—третьому році життя.[3] СистематикаЦей рід неодноразово піддавався перевизначенню та додаванню (або виключенню) видів. Такі види, як тритон Кареліна та мармуровий тритон, були класифіковані 7—8 разів під різними назвами.
За оновленими систематичними даними, у фауні України представлені 3 види цього роду, зокрема:
Цікаві фактиЗасновником кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії Петром Перемежком (1833—1893), на результатах власних досліджень росту хвоста личинки тритона, проведених у Анатомічному театрі в Києві, у 1878 році відкрив непрямий поділ тваринних клітин (мітоз).[7] Джерела. Примітки
Література
Посилання
|
