Вели́кий Луг — історична назва місцевості, велетенських річкових плавнів, які існували до 1950 року на лівому березі Дніпра, між Дніпром і його притокою Кінською, а також тягнулись широкою смугою вздовж правого берега від гирла річки Середня Хортиця. Плавні, зарослі листяним лісом, очеретом і рогозом мали площу понад 400 км²[1].
Утворення Великолузької заплави, на думку вчених, відбулося під час останнього зледеніння, коли рівень Чорного моря був на десятки метрів нижчим від сучасного. Тоді й вирив Дніпро ту широку улоговину, яка заповнилась річковими наносами, що з часом перетворилася у Великий Луг[1].
Плавні заливалися водою з початку весни до початку літа, за винятком деяких місцин. Коли у квітні починалася повінь, плавні являли собою майже суцільний водний простір. Максимум рівня води припадав на кінець квітня і початок травня, мінімум — на вересень і жовтень. Внаслідок підйому рівня води (до 7 м) та річкової течії м'який піщано-мулистий ґрунт переміщувався й частково змінював обриси берегів плавневих озер та островів.
Після підриву росіянами в ході російсько - української війни Каховської ГЕС, 6 червня 2023 року, територія Великого Лугу, що в період з 1958 по 2023 рік була залита водами штучного Каховського моря, відкрилася огляду[a]. Складно передбачити, як відбуватиметься ревіталізація флори та фауни даної місцевості. Також не відомо, як саме води Каховського водосховища вплинули на місцеву гідрографію.
Рослинність
Під час своєї мандрівки по Нижньому Подніпров'ю і тодішньому Великому Лугу давньогрецький історик Геродот був вражений казковою лісистою країною, яку він назвав Гілеєю, повною «різноманітнішими деревами» («Мельпомена», книга 4). Із спогадів старожилів відомо, що на Великому Лузі «зростали могутні дерева, а через дикі хащі й бурелом неможливо було пробитись ані кінному, ані пішому»[6].
На території самого Великого Лугу, а також у його безпосередньому сусідстві, скіфи проводили свої релігійні обряди та свята, також там містилася Запорозька Січ і ще 4 козацькі Січі. Нині території Великого Лугу є місцем зібрань сучасних язичницьких проповідників, жерців і віруючих, там планують зведення відкритого капища та пантеону богів і героїв. У Великому Лузі козаки випасали худобу і знаходили в тутешніх плавнях та заростях добрий захисток. Тому Великий Луг був символом безпеки й волі. У піснях його називали «Батьком»:
↑ абПетроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник — Запоріжжя: Поліграф, 2009. — 200 с. (с. 48, 153—160). — ISBN 978-966-1682-12-1
↑ абСупруненко В. П. Великий Луг Запорожский. — Запорожье: Просвіта, 2015. — 248 с. — ISBN 978-966-653-395-4
↑Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя: Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 96—98) — ISBN 966-375-018-9
↑ абЕкологія рідного краю: підручник для 8 кл. / Петроченко В. І., Шелегеда В. І., Корж О. П. та ін.; за ред. Петроченко В. І. — Запоріжжя: Прем'єр, 2007. — 176 с. (с. 93—97) — ISBN 966-375-018-9
↑Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009 — 448 с. — ISBN 978-966-542-2
↑Гетьмани України. — Харків: Промінь, 2007. — С. 11—12
Література
Гетьмани України. — Харків: Промінь, 2007. — С. 11—12.
Моря и внутренние воды (Природа Украинской ССР) / Отв. ред. В. Д. Романенко. — К. : Наук. думка, 1987. — 224 с. (с. 93).
Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник — Запоріжжя: Поліграф, 2009. — 200 с. (с. 48, 153—160). — ISBN 978-966-1682-12-1
Супруненко В. П. Великий Луг Запорожский. — Запорожье: Просвіта, 2015. — 248 с. — ISBN 978-966-653-395-4