|
Варнеке Борис Васильович
Борис Васильович Варнеке (*3 (15) червня 1874 — †31 липня 1944) — історик театру, філолог. Заслужений діяч науки Української РСР (1941), доктор наук, професор. ЖиттєписБ. В. Варнеке народився у Москві, у будинку бабки, прізвище якої успадкував (у метриці — Варнике), його батьки невідомі. В 1884 році з 8 років був змушений працювати дитячим статистом у театрі опереткової трупи Лентовського М. В., що на довгі роки визначило його любов до театру. По закінченні 1-ї Московської гімназії вступив у Санкт-Петербурзький історико-філологічний інститут, який закінчив у 1898 році. Серед його вчителів — Соколова Ф. Ф. та Ф. Зелінського Т. Ф. У 1898 році по закінченні університету був залишений для підготовки до професорського звання. Викладав класичні, німецьку й французьку мови в гімназіях (як казеннокоштний студент він повинен був відробити у відомстві Міністерства народної освіти не менш 6 років): 5-й Санкт-Петербурзькій гімназії, Царскосельській гімназії. В 1901—1904 роках працював приват-доцентом Санкт-Петербурзького університету. В 1903 році у Санкт-Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію «Нариси історії давньоримського театру», а 1906 році у Московському університеті — докторську дисертацію «Спостереження над давньоримською комедією. До історії типів». З 1904 року був екстраординарним, а з 1906 року — ординарним професором Казанського університету на кафедрі класичної філології. У 1910 році за пропозицією Ернста фон Штерна, що переїхав до Галле-Віттенберзького університету, був обраний ординарним професором Імператорського Новоросійського університету на кафедрі класичної філології. Під час роботи в університеті в літні канікули стажувався в університетах Геттінгена та Лейпцига (Німеччина), відвідав Малу Азію, де вивчав залишки давньогрецьких театрів у Мілеті, Прієнє та Ефесі. З березня 1911 року читав курс із римської історії на Одеських вищих жіночих курсах. Активно працював і в Одеському товаристві історії і старожитностей, упродовж 6 років (1913—1919) завідував музеєм товариства (див. «Одеський археологічний музей»). В 1902—1914 роках був консультантом при Імператорських театрах і викладав у приватній театральній школі О. Рахманової в Одесі. Його монографія «рос. История русского театра» перевидавалася три рази (1908—1910, 1913, 1939), а вийшла в 1940 р. «рос. История античного театра» була перевидана в 2003 р. В 1920—1930 роках, після закриття Імператорського Новоросійського університету, викладав в Одеському Інституті Народної Освіти (ОІНО) (1920—1930 рр.), в Археологічному інституті (1921—1922), в Одеському педагогічному інституті (1930—1937 рр.), а з 1937 року — в Одеському державному університеті, приймав екзамени з латинської мови в Медичному інституті. За радянської влади Б. Варнеке був завідувачем художньої ради одеських театрів (1919), головою художньої ради Одеського театру опери і балету (1934—1935), головою театральної секції при Одеському обласному пушкінському комітеті (1937). Володів грецькою, латинською, італійською, німецькою, іспанською мовами. У роки Другої світової війни не зміг евакуюватися разом з Одеським університетом й залишився в окупованій Одесі. Єдиною можливістю прогодувати себе й дружину було читання лекцій у Румунському королівському університеті Трансністрії. При університеті був створений центр Антикомуністичної пропаганди, у лектори якого румунська влада записала багатьох викладачів університету, у тому числі і його. Ніякої активної діяльності він не проводив, але через місяць після звільнення Одеси 10 квітня 1944 р. був заарештований НКВС за обвинуваченням у буцімто «зраді Батьківщини» (ст. 54 п. 1а КК УРСР). 31 липня 1944 р. помер у Києві в лікарні при обласній Лук'янівській в'язниці. 29 листопада 1955 реабілітований «за недоведеністю пред'явленого обвинувачення». ПраціДо 1941 року список його праць нараховував понад 150 публікацій, не рахуючи газетних і бібліографічних заміток.
Нагороди
Література
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
