Варна (лінійний корабель)
«Ва́рна» — 84-гарматний вітрильний лінійний корабель типу «Султан Махмуд» Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на честь захоплення російськими військами 29 вересня 1828 року турецької фортеці Варна. ОписОдин із восьми вітрильних 84-гарматних лінійних кораблів типу «Султан Махмуд», що будувалися в Миколаєві з 1836 по 1845 рік. Прототипом серії слугував корабель «Силістрія». Кругла корма цих кораблів підвищувала міцність корпусу, в його наборі використовували металеві деталі, а прядив'яні канати замінили на якір-ланцюги[1]. Водотоннажність корабля становила 3790 тонн, довжина між перпендикулярами — 60,15 метра, ширина — 16 метрів, осадка — 7,21 метра[2][3]. Озброєння корабля в різні роки становило різну кількість гармат. Так, спочатку озброєння «Варни» складалося з двадцяти шести 36-фунтових довгоствольних гармат і чотирьох 1-пудових єдинорогів на нижній палубі. На верхній палубі розміщувалися тридцять дві 36-фунтові короткоствольні гармати. Ще двадцять 24-фунтових гармат, дві 24-фунтові, шість 18-фунтових, дві 12-фунтові і дві 8-фунтові карронади знаходилися на баці і чвертьпалубі[4]. У 1853 році склад батареї дещо змінився: з озброєння на баці і чвертьпалубі залишили тільки двадцять 24-фунтових гармат. Станом на 1854 рік озброєння корабля складалося з двадцяти шести 36-фунтових довгоствольних гармат і чотирьох єдинорогів на нижній палубі, тридцяти двох 36-футових короткоствольних гармат на верхній палубі, двадцяти 24-футових гармат на баці і чвертьпалубі, а також шістьох 18-футових короткоствольних гармат на кормі[4][5]. Екіпаж корабля складав 750 осіб[2]. Корабель названо на честь захоплення турецької фортеці Варна російською армією за сприяння Чорноморського флоту 29 вересня 1828 року[3]. На лицьовому боці закладної дошки було нанесено гравіювання: «84-пуш. корабель. Закладений у присутності пп. головного командира Чорноморського флоту і портів генерал-ад'ютанта, віцеадмірала і кавалера Лазарєва 1-го, начальника штабу контрадмірала Хрущова, оберінтенданта контрадмірала Дмитрієва і виконуючого посаду начальника корпусу корабельних інженерів підполковника Воробйова», а на звороті: «Будівельник корпусу корабельних інженерів підполковник Воробйов. Жовтня 4 дня 1838 року. Миколаїв»[6]. ІсторіяЗакладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 4 жовтня 1838 року, головний будівник — інженер-полковник корпусу корабельних інженерів І. Д. Воробйов[7]. Після спуску на воду 26 липня 1842 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[8]. Під час військової кампанії Російської імперії у 1843 році брав участь у тривалій операції з перекидання військ в нещодавно завойовані укріплення на Кавказі, захоплені під час російсько-турецької війни 1828—1829 роках. У серпні та вересні перебував у складі ескадри, яка перевозила війська 13-ї дивізії з Одеси до Севастополя[1]. У кампанії 1844, 1845, 1847, 1848, 1849 і 1852 років у складі ескадр кораблів Чорноморського флоту брав участь у практичних плаваннях у Чорному морі. З червня до серпня 1853 року також перебував у складі практичної ескадри в Чорному морі, зокрема 29 червня брав участь у навчальній битві, а під час навчальної атаки флоту на Севастопольський рейд 12 серпня перебував на боці сторони, що обороняється. У кампанію того ж року з 17 вересня по 2 жовтня у складі ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова брав участь у перевезенні військ із Севастополя до Сухум-Кале. Так, на кораблі було перевезено 910 солдатів і офіцерів Брестського полку 13-ї дивізії[3]. Брав участь у Кримській війні. В грудні 1853 року корабель був поставлений в док у Севастопольському порту, а екіпаж корабля на час ремонту приписали до Миколаївської батареї. У січні наступного 1854 року ремонт корабля було завершено, а у квітні того ж року його вивели на рейд біля Інженерної бухти[2]. 11 вересня 1854 року корабель «Варна» серед п'яти застарілих лінійних кораблів і двох фрегатів був затоплений на фарватері біля входу на Севастопольський рейд між Костянтинівською та Олександрівською батареями з метою загородження входу ворожих суден на рейд. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти корпус корабля було підірвано[2][3]. Командири
Примітки
Література
|