Варлаам (Денисов)

Варлаам
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнірос. Василий Порфирьевич Денисов Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився3 (15) квітня 1804 Редагувати інформацію у Вікіданих
Новогород, Російська імперія
Помер18 (30) січня 1873 Редагувати інформацію у Вікіданих (68 років)
Новгород-Сіверський, Чернігівська губернія, Російська імперія
ПохованняПреображенський монастир (Новгород-Сіверський) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник
Alma materНовгородська духовна семінарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаєпископ Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправослав'я Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Варлаам (Денисов) (3 квітня 1804(18040403), Новгородська губернія, Росія. — 18 січня 1873, Новгород-Сіверський, Україна) — духовний письменник, джерелознавець та історик Церкви. Архієрей синодальної Російської Православної Церкви. Єпископ Єкатеринбурзький, потім Оренбурзький та Уральський (Росія), Архієпископ Чернігівський та Ніжинський (1867—1870, Україна).

Біографія

Народився в родині православного диякона Новгородської єпархії РПЦ (регіон, де компактно проживали вепси).

15 липня 1825 закінчив Новгородську духовну семінарію і був залишений в ньому учителем французької мови.

З 20 березня 1828 — інспектор Новгородської духовної семінарії.

1 липня 1829 р., висвячений в ієромонахи.

7 вересня того ж року він був переведений інспектором в Оленецьку духовну семінарію.

27 жовтня 1833 був призначений інспектором, а потім ректором Вятської духовної семінарії.

З 15 липня 1834 — архімандрит Верхньочепецького Слобідського Хрестовоздвиженського монастиря Вятської єпархії.

З 30 вересня 1840 — ректор Іркутської духовної семінарії та ігумен Іркутського Вознесенського монастиря.

15 жовтня 1843 через захворювання покинув викладацьку роботу і був призначений ігуменом Нижньгородського монастиря 14 квітня 1844 року.

З 31 січня 1852 — ігумен Кирило-Білозерського монастиря.

22 березня 1857 був переведений ігуменом Новгородського Юр'єва монастиря.

6 березня 1862 був призначений членом Синодальної контори.

З 19 травня 1862 — єпископ Оренбурзький і Уральський.

9 листопада 1866 висвячений на єпископа Чернігівського та Ніжинського, але через параліч не зміг вповні опікуватися єпархіальними справами, тож 1871 відправлений на спокій до Спасо-Преображенського монастиря м. Новгород-Сіверський, де він і похований.

Творчість

1850 видав у Петербурзі свої духовні твори «Бесіди і слова». Науці прислужився у царині джерелознавства. Будучи настоятелем Кирило-Білозерського монастиря, що розташований на старовинних вепських землях, брав участь в упорядкуванні монастирської бібліотеки та архіву, надрукував у журналі «Чтения Имп. Общества Истории и Древностей Российских при Моск. Унив.» за 1858—1860 низку краєзнавчих статей, які дотичні до вепської історії:

  • «О пребывании патриарха Никона в заточении в Ферапонтовом и Кирилловом монастырях»;
  • «Историко-археологическое описание древностей и редких вещей, находящихся в Кирилло-Белозерском м-ре»;
  • «Обозрение рукописей собственной библиотеки препод. Кирилла Белозерского».

У газеті «Черниговскіе Епархиальныя Ведомости» (1867—1868) надрукував кілька старовинних рукописів Кирило-Білозерського монастиря, заклавши тим самим джерельну базу українського вепсознавства.

Джерела

А. Страдомский, «Воспоминания о преосвященнейшем Варлааме, архиепископе черниговском и нежинском» (СПб., 1873).

Посилання