|
Вальтер Газенклевер
Ва́льтер Газенкле́вер (нім. Walter Hasenclever; нар. 8 липня 1890, Аахен, Німеччина — пом. 22 червня 1940) — німецький драматург і поет, один із основоположників німецького експресіонізму. Біографія
Народився у 1890 році у місті Ахен, Німеччина, у родинні лікаря Карла Газенклевера (1855—1934) та його дружини Матильди Анни[7] (1869—1953), уродженки Рейссуза. Сьогодні там встановлено меморіальну дошку на згадку поета. Вальтер був онуком окружного адміністратора Георга Газенклевера та фабриканта сукна Альфреда Рейсса. Вольтер мав два брата і сестру, Пол (1897—1988) і Маріта (1902—1993). Закінчивши в 1908 році гімназію Кайзера-Вільгельма, попередника аахенської гімназії Айнхард, він почав вивчати право в Оксфорді, де познайомився з акторкою Гретою Шредер (1892—1980, в 1915 вийшла заміж за Ернста Матрея, а в 1926 — за Пауля Вегенера); між ними почалася тривала дружба. Після одного семестру він переїхав до Лозанни, після іншого семестру — до Лейпцигу. Під час навчання у Лейпцигу (з 1909 по 1914 рік) у ньому прокинувся інтерес до літератури та філософії. В 1910 було опубліковано перший том поезії «Міста, ночі і люди» (Städte, Nächte und Menschen). В 1914 він створив перший великий твір експресіоністської драматургії — п'єсу Der Sohn. Його інтерес по відношенню до війни, який привів молодого поета до добровільної служби в армії, незабаром перетворився на неприйняття війни. Він симулював психічне захворювання і згодом був звільнений з військової служби у 1917 році. У тому ж році отримав премію Клейста за пристрасну екранізацію «Антигон» Софокла. 1924 року познайомився з Куртом Тухольським. З великим успіхом опублікував комедію A Better Gentleman у 1926 році та Marriages Are Made in Heaven у 1928 році.[8] З 1929 по 1932 рік Газенклевер жив у Берліні і мандрував Європою та Північною Африкою. В 1930 працював сценаристом в кінокомпанії Metro-Goldwyn-Mayer (MGM), створивши німецьку версію фільму «Анна Крісті», головну роль у якому зіграла Грета Гарбо. З Гретою мав зустріч ще в Голлівуді і присвятив їй лагідний фейлетон Begegnung mit Greta Garbo (1931).[9] Після приходу до влади націонал-соціалістів його твори було заборонено та вилучено з бібліотек після масового спалення книг. Потім Газенклевер вирушив у вигнання до Ніцци. У 1934 році одружився з Едіт Шефер. Під час Другої світової війни двічі був інтернований з Франції як «іноземний агент» (зокрема у Форті Карре в Антібі). Після поразки Франції, щоб не потрапити до рук нацистів, він наклав на себе руки в ніч з 21 на 22 червня 1940 року в таборі для інтернованих Les Milles під Екс-ан-Провансом, прийнявши передозування вероналу. Спадщина Газенклевера перебуває у Архіві німецької літератури Марбаху. Рукопис «Die Menschen» можна побачити на постійній виставці у Літературному музеї сучасного мистецтва у Марбаху. Твори
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
