Ваврик Василь Романович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ваврик.
Не плутати з Василь Ваврик.
Ваврик Василь Романович
Народився21 березня 1889(1889-03-21)
Яснище
Помер5 червня 1970(1970-06-05) (81 рік)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 СРСР
Діяльністьлітературознавець, письменник
Сфера роботиісторія
Alma materКарлів університет і Факультет мистецтв Карлового університету[1]
ЗакладЛНУ ім. І. Франка
Мова творівязичіє
російська
CMNS: Ваврик Василь Романович у Вікісховищі

Василь Романович Ваврик (21 березня 1889, с. Яснище, Австро-Угорщина (нині Бродівський район Львівська область) — 5 червня 1970, Львів) — письменник, літературознавець, історик, москвофіл.

Життєпис

Скінчивши гімназію в Бродах, вступив на юридичний факультет Львівського університету.

Під час Першої світової війни був заарештований австрійською владою і потрапив до концтабору Терезін, а пізніше до Талергофу. 1918 року в Ростові-на-Дону вступив до Карпато-руського загону — підрозділу Добровольчої армії.

1926 року закінчив Празький університет. До 1939 року співпрацював у москвофільських установах і виданнях.

За радянських часів викладав російську мову у Львівському університеті, був науковим працівником Львівського історичного музею.

Писав російською мовою та язичієм. У 1920—1930 роках виступав як поет, повістяр, драматург, публіцист. Досліджував творчість галицьких письменників.

Помер 5 травня 1970 року у Львові. Похований у спільному гробівці галицьких журналістів та письменників москвофільської орієнтації, що на полі № 72 Личаківського цвинтаря.[2]

Твори

Поезія

  • Трембита (Ужгород, 1921);
  • Красная горка (Львів, 1923).

Проза

  • Калинин сруб (Львів, 1926);
  • Карпатороссы в Корниловском походе и Добровольческой армии. (Львів, 1926).

Літературознавчі праці

  • Яков Федорович Головацкий, его деятельность и значение в галицко-русской словесности" (Львів, 1925);
  • Галицкая литература «Слова о полку Игореве» (Львів, 1930);
  • Талергоф, Жизнь и деятельность И. Н. Далибора-Вагилевича (1934; усі видані у Львові);
  • Александр Сергієвич Пушкін. В 100-літню річницю єго смерти. Виданє для народа., «Слово о полку Игореви». В 750-літню річницю появленя, Члены Ставропигиона за 350 лет (1586—1936) (1937; усі видані у Львові);
  • Школа и бурса Львовского Ставропигиона (1938; Львів).

Також підготував працю «Терезин и Талергоф: К 50-летней годовщине трагедии галицко-русского народа» (1966; видана у Москві, 2001), «Краткий очерк галицко-русской письменности», «Крестьяне — поэты» (обидві — Лувен, 1973; посмертно) та багато інших[3].

Примітки

  1. ↑ Studenti pražských univerzit 1882–1945
  2. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 393, 401. — ISBN 966-8955-00-5.
  3. ↑ О. Л. Рибалко Ваврик Василь Романович [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]/ Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Джерела

  • Аристова Т. Ф. Василий Романович Ваврик: [Некролог] // Советское славяноведение. — 1971. — № 1. — С. 143.
  • Рибалко О. Л. Ваврик Василь Романович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 259.