|
Бірюков Павло Іванович
Павло́ Іва́нович Бірюко́в (рос. Бирюков Павел Иванович; *3 (15) листопада 1860, Івановське, Костромська губернія — †10 жовтня 1931, Женева) — російський літератор, біограф Льва Толстого. БіографіяНародився в дворянській сім'ї. Навчався в Пажеському корпусі, морському училищі (1880). 1884 року закінчив гідрографічне відділення Морської академії. Покинувши військову службу, переїхав у Москву, де 1884 року зустрівся з Львом Толстим. Бірюков зазнав сильного впливу особистості та вчення Толстого, став своєю людиною в будинку письменника. Бірюков був одним з ініціаторів створення та організатором видавництва «Посередник» («Посредник»), а в 1886—1888 роках був його фактичним керівником. У 1892—1893 роках Бірюков був найближчим співробітником Толстого в організації допомоги селянам Самарської та Рязанської губерній, які голодували. Брав діяльну участь у долі духоборів, яких переслідував уряд. Від 1898 року жив із перервами за кордоном, де підтримував стосунки з російською революційною еміграцією. 1907 року Бірюков поселився в своєму селі Івановське, служив у земстві. 1901 року почав працювати над створенням детальної біографії Толстого. Перші два томи «Біографії Льва Миколайовича Толстого» побачили світ у 1906—1908 роках. Редагував Повне зібрання творів Толстого, яке видавав Ситін. Був одним з організаторів Толстовської виставки в Москві в Історичному музеї (1911 рік), що дало початок Музею Толстого. У 1920-х роках керував у Музеї Толстого рукописним відділом. У середині 1920-х років Бірюков виїхав у Канаду. Там він тяжко захворів. Дружина перевезла його в Швейцарію, де 1931 року Бірюков помер. Твори
Чотиритомна праця Бірюкова, присвячена Толстому, стала першою докладно розробленою біографією великого письменника. Родзинкою цієї праці було те, що при роботі над нею Бірюков користувався порадами самого Толстого.
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
